Кучерук Микола Максимович

Трудову діяльність розпочав 1964 року у тресті «Азовстальбуд», будівельне управлінні №2 (м. Маріуполь, Донецька область).

Вища освіта — Київський інженерно-будівельний інститут, за фахом: архітектор (1971 р.).

Після закінчення — архітектор, а після демобілізації зі строкової військової служби — старший архітектор інституту «Діпроцивільпромбуд», Вінницька філія .

У 1974 —- головний архітектор Васильківського району Київської області.

1975—1982 — головний архітектор Києво–Святошинського району Київської області.

Із вересня 1982 — головний архітектор Управління сільського будівництва центрального апарату Держбуду УРСР. З травня 1988 — заступник начальника цього ж Управління.

З вересня 1991 року — заступник начальника Управління житлово-цивільного будівництва Держбуду (Мінінвестбуду, Мінбудархітеткури України).

З 1993 року Микола Максимович починає діяльність з охорони культурної спадщини України:

• з травня 1993 — начальник Управління охорони історичного середовища і реставрації пам'яток архітектури Мінбудархітектури,
• з липня 1994 — начальник Управління охорони і реставрації пам'яток містобудування і архітектури Держкоммістобудування України (у жовтні 1997 реорганізований у Держбуд України),
• з червня 2002 — начальник Управління реставрації і реконструкції історичної забудови Держбуду України,
• з 7 лютого 2003 — Голова Державної служби охорони культурної спадщини України,
• з вересня 2006 по квітень 2010 року — голова Державної служби з питань національної культурної спадщини.

Із 2010 року працював Головним Художником Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Помер у Києві, 11 липня 2013 року.

12 липня 2013 року у Трапезній церкві преподобних Антонія і Феодосія Печерських Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника відбулося відспівування та прощання зі знаним пам'яткоохоронцем Миколою Кучеруком.

Заупокійну панахиду очолив єпископ Бородянський Варсонофій, скарбничий Свято-Успенської Києво-Печерської лаври.

Похований на цвинтарі на території скиту на честь ікони "Богородиця Києво-Печерська" Свято-Успенської Києво-Печерської лаври (вулиця Ягідна) неподалік від Китаївської пустині.

Один із фундаторів становлення нормативно-правової бази сфери охорони культурної спадщини незалежної України^{[джерело?]}.

Під керівництвом і за безпосередньої участі розроблено низку Законів України^{[джерело?]}:

• Про охорону культурної спадщини[1],
• Про основи містобудування[2],
• Про архітектурну діяльність[3],
• Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки[4],
• Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини»[5],
• Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини[6].
• Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації»[7]

Брав безпосередню участь у розробці державних будівельних норм, реставраційних норм і правил та інших.

Член Комісії з питань відтворення видатних пам'яток історії та культури при Президентові України.

Член Українського національного комітету міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ІКОМОС)[8]

Брав безпосередню участь у реставрації та відтворенні численних об'єктів культурної спадщини, серед яких:

• Успенський собор Києво-Печерської лаври,
• архітектурний комплекс "Софії Київської",
• Михайлівський Золотоверхий собор
• об'єкти Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в Батурині,
• резиденція гетьманів України у Чигирині,
• Херсонесу Таврійського,
• Шевченківський національний заповідник,
• Національний заповідник «Хортиця»,
• Велика лаврська дзвіниця та інші.

Працював у складі:

• Ради з питань створення Культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал"
• Робочої групи з питань спорудження Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні

Засновник щорічника «Архітектурна спадщини України», автор більше сорока статей з питань архітектури, містобудування, збереження архітектурної спадщини.

Державний службовець 3 рангу, ІІ категорії.

Дійсний член Академії будівництва України, Української академії Архітектури, Національної спілки архітекторів України та член Комітету при Президентові України із Державної премії України в галузі архітектури.

Нагороди:

• Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»
• медаль «Ветеран праці»
• Почесне звання «Заслужений будівельник України»
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України
• Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За багаторічну плідну працю в галузі культури»

Має церковні нагороди за значний особистий внесок у збереження та реставрацію храмів України.

Кучерук Микола Максимович^{[недоступне посилання з липня 2019]} Пішов з життя Кучерук Микола Максимович^{[недоступне посилання з липня 2019]} У Києво-Печерському заповіднику попрощалися із Миколою Кучеруком^{[недоступне посилання з липня 2019]} Із життя пішов Микола Максимович Кучерук^{[недоступне посилання з липня 2019]} Світла пам'ять про Миколу Максимовича Пам'яті Миколи Максимовича Кучерука (відео)