Кущ Павло Вікторович
Кущ Павло Вікторович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народився |
21 вересня 1962 (59 років) с. Андріївка Бердянського району Запорізької області | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | журналіст, письменник | |||
Alma mater | Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1989) | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1989 — до сьогодні | |||
Напрямок | сатира, гумор, дитяча література | |||
Жанр | проза | |||
Magnum opus | «Братани по розуму» (2011) | |||
Нагороди | Літературна премія імені Остапа Вишні, Премія імені Лесі Українки | |||
|
Павло́ Ві́кторович Кущ (нар. 21 вересня 1962, селище Андріївка Бердянського району Запорізької області) — український письменник, журналіст.
Біографія
Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1989).
1989—1991 — завідувач відділу районної газети «Чигиринські вісті».
З вересня 1991 року — власний кореспондент газети «Україна молода» по Донецькій області.
У 1998—2000 рр. працював кореспондентом газети «Голос України» по Луганській області.
З жовтня 2009 року — власний кореспондент газети «Урядовий кур'єр».
З червня 2007 року — відповідальний секретар Донецької організації НСПУ.
29 вересня 2011 року обраний головою Донецької організації НСПУ.
Автор збірок гумору та сатири, творів для дітей.
Член Національної спілки журналістів України (1998).
Член Національної спілки письменників України (2002).
Творчі набутки
Збірки гумору та сатири:
- «Вечори на хуторі без „Тропіканки“» (1999);
- «Нові пригоди Анжеліки» (1999);
- «Комарські острови» (2003);
- «Вогняна Земля» (2006);
- «Братани по розуму» (2011).
Пригодницькі повісті для дітей:
- «Далі буде» (1999);
- «Ревин хутір» (2004),
- «КотоВасія» (2006, 2007);
- «Нявмуар-р-р-ри, або На третій від Сонця» (2011);
- «Метеорит»(2012);
- «АБВ, або Операція „Ставкозавр“»(2014, 2017);
- «Чотири нявкісти і ВІН» (2016, 2020);
- Небувала «котострофа» (2017).
Нагороди
- Літературна премія імені Остапа Вишні (2011);
- Премія імені Павла Байдебури (2001);
- Премія імені Григорія Кривди (2004);
- Лауреат загальноукраїнського конкурсу політичної сатири «Золота ратиця» (2003);
- Лауреат всеукраїнського конкурсу на найкращі твори для дітей «Золотий лелека» (2008);
- Лауреат конкурсу «Золоте перо Донбасу» (2003);
- Лауреат регіонального фестивалю-конкурсу «Книга Донбасу» (2006, 2011).
- Переможець творчих конкурсів на найкраще гумористичне оповідання журналу «Перець» та газети «Веселі вісті».
- Лауреат всеукраїнського конкурсу НСЖУ «Золоте перо України» (2012):
- Відзнака «Золота медаль української журналістики»(2013).
- Фіналіст III Міжнародного конкурсу на найкращий твір для дітей «Корнійчуковська премія» (2015)
- Премія імені Лесі Українки (2016)[1].
- Переможець конкурсу пам'яті Ігоря Александрова «Свобода слова» серед журналістів Донеччини (2016).
- Медаль Національної спілки письменників України «Почесна відзнака» (2017).
- Почесний знак Київської ОО НСЖУ «За особливі заслуги» (2019).
- Почесна Грамота Верховної Ради України (2021).
- Нагрудний знак Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України «За службу та звитягу» II ступеня (2021)[2].
- Медаль Національної спілки письменників України «Почесна ювілейна відзнака НСПУ» (2021).