Кікладська цивілізація

Перші поселення людини на островах відносяться до часу середнього (Мавроспілія на Міконосі) і пізнього неоліту (Саліагос між Паросом та Антипаросом), тобто до 5-4 тисячоліття до н. е. В цей час на острові Мелос вже вівся видобуток обсидіана, який потім отримав розповсюдження шляхом обміну в усьому Східному Середземномор'ї.

Розквіт кікладської цивілізації відноситься до ранньої бронзової доби. Виникали поселення, укріплені стінами з вежами (Кастрі на острові Сірос). Поховання відбувалися у кам'яних ящиках — цистах, потім у купольних гробницях. Відомі мідні та срібні прикраси, знаряддя праці та зброя. Кераміка (амфори, глеки, піксиди з нарізною, вирізною і штампованою орнаментацією) має різний характер у різних хронологічних групах. Чудові статуетки та статуї з мармуру, що зображують воїнів, музикантів, жінок з дітьми.

Наприкінці 3 тисячоліття до н. е. з'являються перші поселення міського типу, серед них Філакопі. У 2 тисячолітті до н. е. кікладська цивілізація відчуває сильний вплив з боку мінойської та елладської цивілізації. Кераміка (піфоси, глечики) характеризується матовим розписом. Після 1400 до н. е. поширилась пізньомікенська кераміка, і кікладська цивілізація втратила свою самостійність.

Самоназва мешканців Кіклад невідома, Геродот називає їх лелегами. Народ лелеги згадується й іншими давньогрецькими джерелами, які свідчать про їх поневолення та наступну асиміляцію карійцями.

• Киклады. История островов. Кикладская культура(рос.)
• Найден "символический центр" Кикладской цивилизации(рос.)