Кімната
Кімна́та, покі́й[1][2], заст. ківна́та[3], го́рниця[4] — відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній.
Слово кімната проходить через пол. komnata від лат. cam(i)nata < caminus; (первісно — «приміщення з каміном», «опалюване приміщення»)[5], на польське посередництво вказує наголос на передостанній склад[6]. Щодо окремого приміщення в житлі можуть вживатися також слова «хата»[7] (у сільських будинках) і «покій».
Поділ приміщень на кімнати було відомо ще в Стародавній Греції, що підтверджується розкопками, що відносяться приблизно до 2200 року до нашої ери.
Види кімнат
Спеціальні кімнати
- Кімната матері й дитини — приміщення в будинку вокзалу, автостанції тощо для відпочинку транзитних пасажирів — матерів з дітьми.
- Прийма́льний покі́й — приміщення у лікарні, де хворі одержують першу допомогу, де їх розподіляють по палатах.
Примітки
- Покій // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Кімната // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
- Ківната // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 242.
- Горниця // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
- Комната // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
- Хата // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.