Кіо Еміль Теодорович

Поштова марка СРСР із зображенням Кіо Е. Т., 1989 р.

Еміль Теодорович Гіршфельд народився старшим з трьох синів (Еміль, Фелікс і Гарій) в німецько-єврейській родині комівояжера Теодора Емільовича Гіршфельда (пом.1916 р.) і Беатріс Германівни Гіршфельд, родом з м. Голдінгена Курляндської губернії Російської імперії.

Навчався в комерційному училищі. З 1917 р. — актор Московського театру мініатюр «Одеон», потім працював адміністратором, уніформістом і берейтором в цирку Олександра Чинізеллі в м. Варшаві. З 1921 р. виступав як ілюзіоніст на радянській естраді — в естрадних театрах садів «Акваріум» і «Ермітаж», до 1928 р. гастролював містами країни, потім — в естрадному театрі Центрального парку культури й відпочинку (нині — імені М. Горького). Як артистичний псевдонім, що вперше з'явився на афішах в 1922 р., Еміль Кіо вибрав давньоєврейське слово івр. תְּקִיעָה‎ (ткіо), що було знайоме йому з молитов варшавської синагоги[4][5]. За іншою версією (яку його син Ігор вважав несправжньою[5]), він побачив, що світиться вивіска «Кіно», де не горіла буква «Н», і вирішив, що це «непогане циркове прізвисько».

З 1932 р. на запрошення керівника Державного управління музики, естради та цирку Данкмана О. М., почав виступати на арені цирку. Гастролював у Румунії, Великій Британії, Данії, Японії[3].

У 1940 р. Кіо змінив східні мотиви в одязі на строгий фрак і розширив номер з комічними елементами та участю килимових. Працював з режисерами Арнольдом А. Г., Шахетом Б. О. і Местєчкіним М. С..

Всі його виступи проходили при незмінних аншлагах: На гастролях у м. Бухаресті (1957 р.) він давав виставу на футбольному стадіоні на 80 тисяч місць глядачів, всі квитки на ту виставу були розпродані за один день; величезні Палаци спорту, що вміщають до 20 тисяч глядачів у м. Лондоні (1959 р.), в м. Копенгагені (1960 р.), в м. Токіо (1961 р.) і інших світових столицях завжди були заповнені вщерть[1]. Гастролюючи у стаціонарних цирках різних країн світу, протягом усього свого творчого життя, він давав по 150—200 аншлагових виступів в кожному місті; ніколи не мав конкуренції; з його іменем пов'язане завоювання беззастережного звання радянського цирку, як найкращого цирку світу[1].

Помер 19 грудня 1965 р. під час гастролей в м. Києві. Похований в м. Москві на Новодівичому кладовищі[6].

• Орден Трудового Червоного Прапора
• медалі[3].

• (рос.)Кио Эмиль Фёдорович,. «Фокусы и фокусники». — М. : "Искусство", 1958. — 110 с. Архівовано з джерела 11 червня 2016
• (рос.)Право и обязанность [про Сталинскую Конституцию] // Газета «Советское искусство», № 58 (344), 17.12.1936, стр. 1;
• (рос.)Кио и его ассистенты / Советский цирк, 1918—1938 (сборник, отв. ред. Кузнецов Е. М.) Л.–М.: Искусство, 1938, стр. 171—180, 314;
• (рос.)Иллюзионисты и «волшебники». Литературная запись М. Н. Долгополова. М.: Изд. «Правда», библиотека «Огонек», 1959, № 26, 32 стр.;
• (рос.)Фокус и труд // Нева, 1960, № 2, стр. 219;
• (рос.)На манеже цирка Шумана // Советский цирк, 1961, № 1, стр. 24–26[3].

• Перша дружина — Борукаєва Кошерхан Тоховна, осетинська театральна актриса;
• друга дружина — Гіршфельд Євгенія Василівна (1920 р.нар.);
• діти — народні артисти РРФСР, ілюзіоністи Еміль Кіо (1938 р.нар.) і Ігор Кіо (1944—2006);
• брат — Фелікс Федорович Гіршфельд (рос. Феликс Фёдорович Гиршфельд, нар.1904 — пом.10 березня 1938), радянський анархіст-містик, журналіст з економічних питань в газетах «Праця» (рос. Труд) і «Гудок». Випускник Московського промислово-економічного інституту ім. Рикова (1929). Працював економістом-статистиком центрального апарату Наркомату шляхів сполучення. У 1924—1928 роках — член анархо-містичного «Ордена Світла» (орден тамплієрів, лицар 1-го ступеня)[7] . З 1931 р. працював заступником завідувача техніко-економічного відділу редакції газети «Гудок». Арештований в 1930—1931 р. у справі «Ордена Світла», повторно 31 грудня 1937 р. як учасник правотроцькистської антирадянської організації в редакції газети «Гудок», розстріляний[8].