Кісмайо

Місто Кісмайо було побудоване народом баджуні, які розмовляють мовою суахілі. Пізніше в цей регіон прийшли племена сомалі. В даний час населення міста і околиць мультиетнічне.

В 1835 році Кісмайо і його околиці були підпорядковані султану Занзібару. З 1895 року район Джубаленд, у якому знаходився Кісмайо, увійшов до складу британської колонії Кенія. В 1925 він був переданий Італії і в 1926 році увійшов до складу колонії Італійське Сомалі. Кісмайо стає адміністративним центром провінції Ольтра Джиба. Місто розділене на п'ять округів, а саме Farjano, Faanoole, Shaqaalaha, Siinaay і Calanleey. Початок заснування міста почався з району Calenleey, він є найстарішим зі всіх чотирьох районів. Крім етнічних сомалійців в місті проживають різні групи населення, включаючи індійців, арабів, банту, браванезійців, баджуні тощо[4].

У роки громадянської війни в Сомалі за володіння Кісмайо велися запеклі бої. Конфлікт у Джубаленді торкався майже всіх сомалійських кланів, які так чи інакше претендують на ці території, оскільки кожен з кланів має часткове володіння в Кісмайо або Нижній Джубі[5]. Іншими словами, конфліктогенність ситуації на півдні цілком і повністю залежить від основоположного питання, кому належать ці території. Кожен клан має свої власні вимоги на основі своєї інтерпретації історичних подій. В епіцентрі боротьби виявився контроль над портом, який використовується для отримання доходів від експорту вугілля та імпорту інших товарів, а особливо від контрабанди цукру з Кенії. Клани, що контролюють Кісмайо, мають найкращі умови для життя в Джубаленді, і місто сприймається ними як столиця цієї невизнаної держави.

Незважаючи на широке поширення кланової родини дарод, домінуючої на території між річками Джуба і Тана, багато інших кланів і соціальних групи складають значну частину від загальної чисельності населення, і вважають за необхідне отримувати свою частку від порту. Але в даному випадку перерозподіл контролю над Кісмайо, може стати джерелом доходу для збройної опозиції, в особі Харакат аш-Шабаб а[6].

Зусилля за мирною угодою в Джубаленді сприятливо вплинули на результат боротьби за нижню Джубу і порт Кісмайо. Бандформування інших регіонів продовжували військові дії, але тим не менш угода була досягнута в серпні 1993 року в столиці Джубаленду, у якому взяли участь 154 лідери різних угруповань. Проте конфлікт знову вибухнула в лютому 1994 року, старійшини не змогли примусити до миру два ополчення. ЮНОСОМ II спробував використати всеосяжний договір з врегулювання конфлікту в Кісмайо між провідними бойовиками, як шаблон для національного примирення. У травні 1994 року спеціальний представник ООН Лансана Куяте скріпив угоду в Найробі, виголосивши промову: «польові командири в даний час мирні лідери», але оптимістичний висновок не підтверджується наступними подіями. Всеосяжна національна конференція з примирення не відбулася[7].

Спочатку Кісмайо був опорною базою утвореного в 1999 році Альянсу долини Джуба. У вересні 2006 року місто було зайняте військами Союзу ісламських судів, але 1 січня 2007 вони були вибиті з Кісмайо частинами ефіопської армії і сомалійського перехідного уряду.

З серпня 2008 року Кісмайо контролювався військами Харакат аш-Шабабу, радикального крила Союзу ісламських судів. Восени 2012 року сили Африканського союзу (конкретніше — Кенії та Ефіопії за допомогою Перехідного уряду Сомалі і руху Раскамбоні) вибили Харакат аш Шабаб з Кісмайо, встановивши контроль над містом.

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.