Кітбуга аль-Аділь
Аль-Малік аль-Аділь Зайн ад-Дін Кітбуга аль-Мансурі (араб. الملك العادل زين الدين كتبغا بن عبد الله المنصورى التركى المغلى; помер 1297) — мамелюкський султан Єгипту монгольського походження.
| Кітбуга аль-Аділь араб. الملك العادل زين الدين كتبغا بن عبد الله المنصورى التركى المغلى | |||
 Кітбуга аль-Аділь | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1295 — 1297 | |||
| Попередник: | Мухаммад I ан-Насір | ||
| Спадкоємець: | Ладжін аль-Мансур | ||
| Народження: | 1245 | ||
| Смерть: |
липень 1303 Хама, Сирія | ||
| Національність: | Монгол | ||
| Країна: | Мамлюкський султанат | ||
| Релігія: | Іслам сунітського спрямування | ||
| Рід: | Бахріти | ||
| Батько: | Калаун | ||
Життєпис
Юнаком був узятий у полон після поразки монгольської армії при Хомсі 1260 року. Його придбав еміром Калаун, після чого він спочатку став одним з його особистих мамелюків — Мансурі, а після тривалої служби — наближеним еміром Калауна, який тоді вже став султаном, а потім — і його сина Халіля
Після того як Халіль був убитий (14 грудня 1293 року) його місце спробував зайняти один зі змовників, емір Байдара, але й він загинув за кілька днів від рук відданих Халілю мамелюків на чолі з Кітбугою. На трон зійшов восьмирічний брат Халіля Мухаммад з титулом ан-Насір, а Кітбуга став віце-султаном, одним з двох найвпивовіших людей у державі, поряд із візиром Алам ад-Діном Санджаром Шуджаї. У боротьбі за владу з останнім Кітбуга здобув перемогу і, усунувши наприкінці 1294 року Мухаммада, проголосив себе султаном з титулом аль-Малік аль-Аділь.
Кітбуга міг розраховувати на відданість емірів і мамелюків монгольського походження. Змова Санджара аш-Шуджаї проти Кітбуги була розкрита монгольським мамелюком Санджара — Кунуком ат-Татарі.
Вищі чиновники висловлювали своє невдоволення тим, що султан сприяв своїм одноплемінникам і надав їм рівні з мамелюками права. Це стало однією з причин повалення Кітбуги віце-султаном Ладжін аль-Мансуром. Ладжін, прусс чи грек за походженням, спирався на черкеських мамелюків Бурджі, а султан — на емірів і мамелюків Захірі, а також воїнів халка, курдські допоміжні війська та вершників вафідія. Кітбуга був засланий у Дамаск, але потім йому знову дозволили управляти Хамою. 1299 року, під час походу проти ільхана Газана, ойрати повстали, маючи намір убити султана й повернути трон Кітбузі, але їхній заколот зазнав краху.
Джерела
- Монархи. Мусульманский Восток VII–XV/Бахриты
- Ayalon D. The Wafidiya in the Mamluk Kingdom // International encyclopaedia of Islamic dynasties. — Anmol Publications PVT. LTD., 2002. — С. 184-194. — ISBN 8126104031.
- Irwin R. The Middle East in the Middle Ages: the early Mamluk Sultanate 1250-1382. — London : Croom Helm, 1986. — 180 с. — ISBN 0-7099-1308-7.
- Levanoni A. A turning point in Mamluk history: the third reign of al-Nāṣir Muḥammad ibn Qalāwūn (1310-1341). — Leiden, New York, Köln : Brill, 1995. — 221 с. — (Islamic history and civilization) — ISBN 9004101829.
- Satō T. State and rural society in medieval Islam: sultans, muqtaʻs, and fallahun. — Leiden, New York, Köln : Brill, 1997. — С. 80. — (Islamic History and Civilization) — ISBN 90-04-10649 9.
- The Cambridge History of Egypt. — Cambridge : Cambridge University Press, 2008. — 668 с. — ISBN 0521068851.