Кічкаський міст

На місці Кічкаської переправи, де і був побудований міст, раніше діяв пором. Спочатку дерев'яний пором ходив по канату, потім — по тросу. За один раз пором перевозив до десяти парокінних возів. Необхідність зв'язати Донбас та Криворіжжя залізничною магістраллю привела до будівництва мосту, яке почалося в 1900-му році.

Наприкінці червня 1902 року був зібраний та випробуваний єдиний в Російській імперії великий арочний міст через Дніпро. Розробкою проекту займався відомий інженер Проскуряков Лавр Дмитрович. Будівництво вів інженер Ф.В. Лат.

Міст був двоярусний, одноарковий, металевий, клепаної конструкції. Відстань між опорами арки становила 190 м. Загальна протяжність мосту дорівнювала 336 м. Відстань від верхньої точки арки до лінії опор — 20 м.

По верхньому поверху була прокладена двоколійна залізнична магістраль, по нижньому — з лівого і з правого боків мосту — пішохідні тротуари. По середині між тротуарами проходили основні несучі конструкції мосту. Міст був консольно-балковий.

1902 року було відкрито лише пішохідний рух по мосту. Офіційне відкриття мосту відбулося 14 квітня 1904 року, він став доступний для гужового транспорту[1]. Залізничний рух по мосту було відкрито 22 січня 1908 року.

З початком громадянської війни Кічкаський міст набуває стратегічного значення. По ньому перевозяться війська та боєприпаси, поранені та медикаменти, різна техніка.

Полотно мосту кілька разів підривали під час громадянської війни. Наприклад, у листопаді 1919 року махновцями з Кічкаського мосту були зняті рейки та спалений настил[2].

19 вересня 1920 року, під час наступу білогвардійців на Олександрівськ відступаючими червоними військами було підірвано центральний проліт Кічкаського мосту. Радянська історіографія приписувала цей підрив махновцям, і на Хортиці екскурсоводи досі про це розповідають. Але зі спогадів очевидців то не так було. Після підриву мосту відбулася трагедія — до річки Дніпро впав состав з пораненими, біля 200 чоловік загинуло. Вагони досі лежать на дні (у 2004 році їх знайшли місцеві дайвери).

Найсерйозніший вибух призвів до того, що центральна частина мосту була зруйнована. Широко поширена думка, що цей вибух начебто був здійснений махновцями[3]. Про цей «випадок» розповідає Максим Горький у своєму оповіданні 1928 року[4].

Після закінчення Громадянської війни з'явилася необхідність у налагодженні залізничного сполучення по Катерининській магістралі, а отже й відновлення Кічкаського мосту. За ходом всіх робіт, пов'язаних з відновленням мосту, стежив у той час нарком шляхів сполучення Фелікс Дзержинський.

29 травня 1921 року на технічній нараді під головуванням наркома було розглянуто спеціальне питання про хід відновлення моста. Начальником відновлювальних робіт був призначений інженер Харламов. Комісаром дороги Фокеев. Необхідні металоконструкції виготовлялися на Брянському заводі у Катеринославі. 14 вересня 1921 року Кічкаський міст був відновлений.

Після закінчення будівництва ДніпроГЕСу та нових металевих мостів через острів Хортиця, потреба в Кічкаському мості відпала. Він потрапляв у зону затоплення у верхньому б'єфі греблі. 6 листопада 1931 року Кічкаський міст був демонтований.

• Толчин А.І. Споруда моста через річку Дніпро біля " Вовчого горла ". Архів оригіналу за 2 лютого 2015.
• Адельберг Л. І. Мости Запоріжжя. — Запоріжжі : Тандем-У, 2005. — 56 с.
• Васильчук Г., Карафін К. Кічкаський міст. — Хортицький бізнес-клуб, 2001. — № 5.
• Жаров В. Таємниці Кічкаський ешелону: (Про вибух Кічкаський моста махновцями в 1920 р.). — Запорозька Січ, 22.03.2007. — № 53-55.
• Бородін Артем. Кічкаський міст в Олександрівську побудували за чотири роки. А розібрали за сімдесят днів. — Миг, 2012. — № 32, 33. — С. 50. Архівовано з джерела 10 липня 2013.

• Утевський Андрій. Відео занурення до мосту. aratta.ua.