Лавочне (Україна)

Лаво́чне — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 1198 осіб. Орган місцевого самоврядування — Лавочненська сільська рада[1].

село Лавочне
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Стрийський район
Рада Лавочненська сільська рада
Облікова картка с. Лавочне Львівська область, Стрийський район 
Основні дані
Засноване 1591
Населення 1198
Площа 2,64 км²
Густота населення 453,79 осіб/км²
Поштовий індекс 82652
Телефонний код +380 3251
Географічні дані
Географічні координати 48°48′26″ пн. ш. 23°21′19″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 663 м
Водойми Опір, Лавочанка, Ровина, Закути, Хохлинський
Найближча залізнична станція Лавочне
Місцева влада
Адреса ради 82652, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Лавочне
Карта
Лавочне
Лавочне
Мапа

 Лавочне у Вікісховищі

Розташування

Розташоване в долині річки Опір, а в кількох кілометрів на південному заході знаходиться її початок. Селом тече річка Лавочанка, у яку впадають Ровина, потоки Закути та Хохлинський. На південь від села розташована гора Явірник (1120,6 м).

Церква св. Михаїла (стара). Світлина зі збірки Музею етнографії та художнього промислу у Львові.

Історія

Уперше згадується у писемних джерелах 1591 року. Долиною Опора проходив торговий шлях з долини Дністра на Закарпаття та Придунайську низовину. 1594 село спалили татарські загони. Жителі бра­ли участь у опришківському русі.

Населення станом на 1880 рік (як село Стрийського повіту) — 607 осіб[2].

1886 року було завершено будівництво залізниці Мукачево — Свалява — Лавочне, а 1887 — Лавочне — Стрий.

1915 року під Лавочним відбувалися запеклі бої УСС, австро-угорських і німецьких військ з російськими військами.

У 1919—1939 роках село перебувало в складі Польщі (поблизу проходив кордон з Чехо-Словаччиною), від 1939 — УРСР.

Лавочне — останній населений пункт Української РСР (у межах 1941 року), яка було зайнято військами РСЧА під час Другої світової війни — 8 жовтня 1944 року[3]. Поки червонармійці ще не прийшли в село, яке було залишене угорцями, тут не деякий час на постій зупинився курінь УПА під командування Мартіна Мізерного (Рена). 29 вересня 1944 року упівці раптово зазнали мінометному обстрілу з боку угорців, в результаті чого кілька упівців отримали поранення. У відповідь «Рен» відразу направив угорцям делегацію з білим прапорцем для ведення переговорів. Оунівці зажадали припинити вогонь, посилаючись на договір про ненапад між УПА та угорською армією. Угорці вибачилися за інцидент, зазначивши, що помилково прийняли загін УПА за більшовиків[4].

1939–59 — у складі Дрогобицької, від 1959 — Львівської обл. 1939–40 — райцентр. 1940–59 — село Славського, 1963–66 — Стрийського, 1959–63 та після 1966 — Сколівського районів. Мешканці зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. у Лавочному та околицях вели зброй­ну боротьбу загони ОУН і УПА. У 2-й половині. 1960-х рр. у селі проживало 1239 осіб[5].

  • Лавочне у 1915 році

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1180 осіб, з яких 579 чоловіків та 601 жінка.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1198 осіб.[7]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 1 191 99.4
російська 5 0.4

Храми

У селі була церква св. арх. Михайла (архітектура бойківського типу), збудована у 1810-х або 1820-х роках. У 1907 році коштом громади й співвласника села В. Шмідта поряд зі старою збудовано нову дерев'яну церкву, ймовірно, за проектом архітекта Василя Нагірного. Унаслідок Першої світової війни старий храм зазнав ушкоджень. Взимку 1921 року будівлю разом з іконами й хоругвами продали за 20 тисячі марок у село Грабовець коло Стрия, де її перебудували[9].

2012-го від удару блискавки згоріла де­рев'яна церква Різдва Богородиці, споруджена 1905 року[10].

Відомі люди

Народилися:

Див. також

Примітки
  1. Лавочненська сільська рада
  2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom V, s. 613
  3. Боротьба за Україну в 1943—1944 рр.: влада, збройні сили, суспільство. — Київ: Інститут історії України НАН України, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років», Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, 2014. — С. 186.
  4. Ріпецький М. («Горислав»). Історія куреня «Рена» // Літопис УПА. Т. 33. Тактичний відтинок УПА 26-ий «Лемко»: Лемківщина і Перемищина. (Документи і матеріали) / Ред. П. Потічний та І. Лико. — Львів–Торонто: Літопис УПА, 2001. — С. 118
  5. Енциклопедія Сучасної України
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. Церква св. Михаїла (стара) (Прадідівська слава: Українські пам'ятки)
  10. На Львівщині від удару блискавки згоріла старовинна церква

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.