Лавриненко Микола Федорович

Лавриненко Микола Федорович (7 грудня 1948, с. Іващенкове, Глухівський район, Сумська область) — український політик, народний депутат 2-го та 3-го скликань (1994—2002 рр.), голова Слов'янського комітету України (2006), заступник голови Ради партії «Всеукраїнське об'єднання лівих „Справедливість“» (з квітня 2000 р.).

Лавриненко Микола Федорович
Народився 7 грудня 1948(1948-12-07) (73 роки)
с.Іващенкове, Глухівський район, Сумська область
Громадянство  СРСР Україна
Діяльність тесляр, політик
Alma mater Харківський державний університет
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія КПРС, СПУ
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Народний депутат України
2-го скликання
Комуністична партія України 12 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
Соціалістична партія України 12 травня 1998 14 травня 2002

Родина

Народився в сім'ї колгоспника; українець;

Дружина Лавриненко Любов Григорівна — викладач української мови; Вони виховали трьох синів та двох дочок.

Робітничі професії

У 1963&nbsp. М.Лавриненко почав трудову діяльність підсобником на будівництві. Потім працював причіплювачем на тракторі, механізатор у колгоспі імені Жовтневої революції Ямпільського району.

Наступного року працював тваринником Великобілозерського колгоспу в Запорізькій області, а також теслярем і мулярем Лозівського БМУ-1 (Харківська обл.).

В 1967 — почав працювати електрогазозварником на Харківському електромеханічному заводі. Потім була служба в Радянській армії.

Освіта

З 1965 по 1967&nbspр;— навчався у Харківському МПТУ-10.

У 1975 році закінчив філологічний факультет Харківського державного університету. Отримав спеціальність викладач російської мови і літератури.

Вчительська та викладацька праця

З 1975  починає працювати учителем та військовим керівником Юр'ївської середньої школи, директором Бунякінської, Бояро-Лежачівської і Веселівської середніх шкіл Путивльського району.

Сім років (1987—1994 ) працював на посаді старшого викладача Глухівського державного педагогічного інституту.

Партійність

Член Соціалістичної партії України (1991 — лютий 2000 рр.), секретар Політради СПУ (до грудня 1998 р.), член Політради СПУ (до лютого 2000 р.).

Член партії Всеукраїнського об'єднання лівих «Справедливість» (з 2000 р.)

Робота у Верховній Раді України

У квітні 1994 року в другому турі виборів, як висуванець Соціалістичної партії України, М.Лавриненко був обраний народним депутатом України по Глухівському виборчому округу № 345. Працював у комітеті з питань правової політики і судово-правової реформи. Був членом фракції Соціалістичної партії.

На наступних виборах у березні 1998 року став знову народним депутатом за партійним списком Блоку СПУ-СелПУ (№ 19)[3]. Спочатку входив до фракції Соціалістичної партії і СелПУ («Лівий центр»), фракції СПУ (травень 1998 — лютий 2000 рр.). Майже рік (лютий 2000 — січень 2001 рр.) мав статус позафракційного депутата. Потім, у січні 2001 р., став членом групи «Трудова Україна»

Також працював головою підкомітету з питань Конституції, конституційності законодавчих актів та конституційного судочинства Комітету з питань правової реформи (з липня 1998 по березень 2002 р.). Був автором 10 законопроектів[4].

В березні 2002 р. був кандидатом в народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 161. Але не був обраний народним депутатом[5].

В березні 2006 р. був кандидатом в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 208 в списку. На час виборів тимчасово не працював.

Нагороди

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.