Лазуренко Михайло Костянтинович
Михайло Костянтинович Лазуренко (21 листопада 1908, місто Горлівка, тепер Донецької області — 21 листопада 1987, місто Київ) — український радянський партійний і державний діяч. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 2-го і 5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 4—7-го скликань. Член ЦК КПУ в березні 1954 — березні 1971 року. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС з лютого 1956 по жовтень 1961 року.
Лазуренко Михайло Костянтинович | ||
| ||
---|---|---|
1954 — 11 лютого 1961 | ||
Попередник: | Сердюк Зіновій Тимофійович | |
Спадкоємець: | Грушецький Іван Самійлович | |
| ||
лютий 1961 — січень 1963 | ||
Попередник: | Стахурський Михайло Михайлович | |
| ||
січень 1963 — грудень 1964 | ||
| ||
грудень 1964 — 13 травня 1968 | ||
Спадкоємець: | Терехов Костянтин Павлович | |
Народження: |
21 листопада 1908 Горлівка | |
Смерть: |
21 листопада 1987 (79 років) Київ | |
Поховання: | Байкове кладовище | |
Партія: | КПРС | |
Шлюб: | Лазуренко Олена Федорівна | |
Нагороди: |
Біографія
Народився в родині шахтаря. Член комсомолу з 1925 року. З 1927 року працював слюсарем паровозного депо. У 1930 році закінчив індустріальний технікум. З 1930 року — технік-механік станції Красний Лиман Донецької залізниці.
З 1931 року — на профспілковій роботі: заступник голови, а потім голова районного бюро інженерів і техніків Південної залізниці, голова центрального дорожнього бюро інженерів і техніків залізниць Півдня.
У 1939 році — 1-й секретар Ленінського районного комітету КП(б)У міста Харкова.
З вересня 1939 року — на керівній роботі у Тимчасовому управлінні міста Станіслава. З грудня 1939 по 1941 рік — 3-й секретар Станіславського міського комітету КП(б)У.
У 1941—1944 роках — служив у Червоній армії на політичній роботі, був старшим інструктором політичного відділу, начальником відділку політичного відділу армії та Південного штабу партизанського руху. Учасник німецько-радянської війни.
У 1944—1946 роках — 2-й секретар Станіславського міського комітету КП(б)У.
У 1946—1949 роках — 2-й секретар Станіславського обласного комітету КП(б)У.
У 1949—1952 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У.
У червні 1952— лютому 1954 року — секретар Львівського обласного комітету КПУ.
З 9 лютого 1954 року по 11 лютого 1961 року — 1-й секретар Львівського обласного комітету КПУ.
З лютого 1961 по січень 1963 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ. З січня 1963 по грудень 1964 року — 1-й секретар Житомирського сільського обласного комітету КПУ. З грудня 1964 по 13 травня 1968 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ.
З травня 1968 по 1983 рік — член Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.
З 1984 року — на пенсії. Помер у 1987 році у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Нагороди
- орден Леніна
- орден Жовтневої Революції
- три ордени Трудового Червоного Прапора
- орден Вітчизняної війни 2-го ст. (6.04.1985)
- медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ст.
- медаль «За оборону Кавказу»
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- медаль «За трудову доблесть»
- медалі