Лапін Віктор Іванович

Віктор Іванович Ла́пін (нар. 14 жовтня 1923, Золотарівка — пом. 23 вересня 1984, Миколаїв) — український радянський живописець і графік; член Спілки художників України з 1964 року.

Лапін Віктор Іванович
Народження 14 жовтня 1923(1923-10-14)
Золотарівка, Тростянецький район, Харківська округа, Харківська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть 23 вересня 1984(1984-09-23) (60 років)
  Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Жанр пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання Харківський художній інститут
Діяльність художник
Вчитель Ряжський Георгій Георгійовичd і Томенко Григорій Олексійович
Нагороди

Біографія

Народився 14 жовтня 1923 року в селі Золотарівці (тепер Охтирський район, Сумська область, Україна) в сім'ї службовців. У 1937 році три місяці навчався основам образотворчого мистецтва у професора ВХУТЕМАСу Георгія Ряжськогой у Москві. З початком німецько-радянської війни направлений в авіаційно-технічне училище в місті Вольську. Після його закінчення отримав спеціальність механіка бойових літаків, проходив службу на Ленінградському фронті[1]. Нагороджений орденом Червоної Зірки (14 жовтня 1944), медаллю «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[2]. Член ВКП(б) з 1951 року.

Протягом 1948—1954 років навчався у Харківському художньому інституті (викладачі Григорій Томенко, Петро Котов). Дипломна робота «На світанку» демонструвалася в Москві на III огляді студентських робіт і була придбана одним із художніх музеїв столиці[1]. Протягом 1960-х–1970-х років викладав у Харківському художньому училищі. Був членом правління Харківської організації Спілки художників України, головою правління Харківського художнього фонду, членом правління Республіканського художнього фонду, головою правління Миколаївської організації Спілки художників України[1]. Жив у Миколаєві в будинку на проспекті Леніна № 96, квартира 21. Помер в Миколаєві 23 вересня 1984 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису та графіки. Створював портрети, натюрморти, пейзажі, історичні тематичні картини у реалістичному стилі. Серед робіт:

живопис
  • «Автопортрет» (1950);
  • «Після польотів» (1955—1958);
  • «Льотчик» (1956, картон, олія);
  • «У жовтневі дні» (1959—1963);
  • «Дружина» (1961);
  • «Серед друзів: Т. Шев­ченко, М. Чернишевський, М. Некрасов» (1963—1964);
  • «Льотчиця-спортсменка В. Турсунходжаєва» (1965, картон, олія);
  • «Перекур» (1965—1967);
  • «Після штурму» (1969);
  • «Портрет Героя Соціалістичної Праці П. Щербакова» (1971);
  • «Білий бузок» (1972);
графіка
  • «Карл Маркс і Фрідріх Енгельс за роботою» (1955, кольорова літографія);
  • «До польоту» (1955, папір, літографія);
  • «Польовий аеродром» (1956, кольорова літографія);
  • «Портрет генерал-майора В. М. Абрамова» (1956, папір, літографія);
  • «Кріпосний Паганіні. Т. Шевченко на поромі слухає гру кріпосного скрипаля, повертаючись із заслання» (1961);
  • «По ленінських місцях» (1969—1970, офорт).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1955 року, всесоюзних з 1958 року, зарубіжних з 1956 року (роботи експонувалися в Болгарії, Канаді, Польщі та Японії[1]). Персональні виставки відбулися у Миколаєві 1973 року, Харкові 1983 року, Києві 1985 року посмерт­на.

Деякі картини зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка, Стави­щенському краєзнавчому музеї.

Примітки
  1. Арт-галерея Nostalgie.(рос.)
  2. Пам'ять народу.(рос.)

Література

;

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.