Латинське вітрило

Латинське вітрило — трикутне косе вітрило, пришнуроване верхньою шкаториною до довгої реї, прикріпленої похило до щогли таким чином, щоб задній нок був високо піднятим, а передній опущений майже до палуби. Відоме з античних часів, отримало поширення на Середземномор'ї і північно-західних районах Індійського океану, де є звичайним для фелюг і дау. Цінувалося в добу Великих географічних відкриттів: завдяки здатності судна з латинським озброєнням ходити дуже круто до вітру. У теперішній час латинське вітрило використовується на деяких невеликих яхтах.

Загальний вигляд латинського вітрила.
Латинські вітрила каравели.
Латинське вітрило на Середземному морі.
Латинське вітрило на лагуні Мар-Менор.

Історія

Попередником латинського було шпринтове вітрило, що з'явилося в II столітті до н. е. на маленьких грецьких суднах в Егейському морі[1]. Воно еволюціонувало з ранішого прямого вітрила: його рею стали розташовувати не перпендикулярно, а майже паралельно до діаметральної площини судна, водночас змінюючи крій[2]. У добу Римської імперії з нього розвинулося справжнє латинське вітрило[1][3][4][5][6][7][8][9][10][11]. Згідно з бельгійським істориком мореплавства Люсьєном Башем, справжнє латинське вітрило з'явилося вже в I столітті до нашої ери, з огляду на елліністичний стінопис у гіпогеї в Александрії[12]. Найраніший корабель з латинським вітрилом, відомий з археологічних розкопок, датується бл. 400 р. н. е. (знайдений на острові Яссі-Ада), і ще чотири належать до періоду перед мусульманським завоюванням Середземномор'я[13].

Станом на VI століття латинські вітрила значно потіснили прямі по всьому Середземномор'ю, зображення прямих вітрил майже зникають до середини XIII ст.[14] Латинське озброєння було стандартним на візантійських дромонах, і очевидно, воно використовувалося на флагманському кораблі Велізарія при вторгненні у королівство вандалів у 532 р. під час Вандальської війни[12][15]. Трикутні латинські і трапецієподібні арабські вітрила співіснували у середньовізантійський період, судячи з релігійних зображень[16] і недавно знайденого графіті при розкопках гавані Феодосія[17].

До XIV столття латинське вітрило використовувалося переважно на Середземномор'ї, у той час як на Балтиці, в Атлантичному й Індійському океанах застосовувалися прямі вітрила. Початок застосування латинського озброєння в Північній Європі в пізньому Середньовіччі був одним з новопроваджень у кораблебудуванні, що зробили судна більш маневреними, і уможливили довгі плавання у відкритому океані. Каравели мали від трьох латинських вітрил, але оскільки значна довжина реї такого вітрила робила керування ним на великих кораблях у штормову погоду небезпечним, на караках латинські вітрила залишили тільки на бізань-щоглах. Галеони мали 1-2 латинські вітрила: на бізань- і бонавентур-щоглах. На початку XIX століття латинські бізані на європейських кораблях були замінені гафельними.

Опис

Латинське вітрило має форму прямокутного трикутника (арабське — трапеції), що своєю верхньою шкаториною (гіпотенузою) пришнуровується до довгої похилої реї — рю (від нім. Rute, нід. roe, ниж.-нім. roo, roe — «прут, рейок»). Передній кут вітрила називається галсовим, задній нижній — шкотовим, задній верхній — нок-бензельним. Сама рея складається з двох жердин (іноді з трьох), зв'язаних бензелем, і підвішується похило до щогли на фалі і ракстові. Передній нок рейка спускається до палуби, він є місцем кріплення галсового кута і галса. Риф-банти паралельні реї.

Різновид латинського — арабське вітрило (арабо-латинське), що має вигляд не трикутника, а неправильної трапеції. Саме такі вітрила встановлюються на фелюгах і дау.

Схожі види вітрильного озброєння

Шпринтове

Шпринтове вітрило — чотирикутне вітрило неправильної форми, що розтягується по діагоналі спеціальним рейком — шпринтом.

Крабова клішня

Крабова клішня — трикутне вітрило з двома рейками вздовж верхньої і нижньої шкаторин.

Бараняча нога

Бараняча нога (англ. leg-of-mutton sail) — трикутне вітрило, що розтягується горизонтальним рейком, прикріпленим до щогли[18], який таким чином замінює гік[19]. На відміну від бермудського, дає кращу видимість кермовому і більш безпечне, бо відсутній ризик вдаритися головою о низькорозташоване рангоутне дерево[19].

Див. також

Галерея
  • Латинські вітрила галери
  • Латинський фок середземноморського полакра
  • Модель галеона Revenge з латинськими вітрилами на бізань- і бонавентур-щоглах
  • Латинська бізань лінійного корабля Resolution

Примітки
  1. Casson, 1995, pp. 243–245
  2. Pryor & Jeffreys, 2006, p. 153
  3. Casson, 1954
  4. White, 1978, p. 255
  5. Campbell, 1995, pp. 8–11
  6. Basch, 2001, pp. 63–64
  7. Makris, 2002, p. 96
  8. Friedman & Zoroglu, 2006, pp. 113–114
  9. Pryor & Jeffreys, 2006, pp. 153–161
  10. Castro et al., 2008, pp. 1–2
  11. Whitewright, 2009
  12. Basch, 2001, p. 63
  13. Castro et al., 2008, p. 352
  14. Castro et al., 2008, p. 2
  15. Casson, 1995, p. 245, fn. 82
  16. Whitewright, 2009, p. 100
  17. Günsenin & Rieth, 2012, p. 157
  18. A. Hyatt Verrill, The book of the sailboat: How to rig, sail and handle small boats (New York; London: D. Appleton and Co., 1916), p. 40
  19. David 'Shorty' Routh. My favorite sail, the Leg-o-Mutton Sprit. Duckworks Magazine. Процитовано 7 січня 2017.

Джерела
  • Самойлов К. И. Латинские паруса, Латинское парусное вооружение // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  • Basch, Lucien (2001). La voile latine, son origine, son évolution et ses parentés arabes. У Tzalas, H. Tropis VI, 6th International Symposium on Ship Construction in Antiquity, Lamia 1996 proceedings. Athens: Hellenic Institute for the Preservation of Nautical Tradition. с. 55–85.
  • Campbell, I.C. (1995). The Lateen Sail in World History. Journal of World History 6 (1): 1–23. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 8 жовтня 2009.
  • Casson, Lionel (1954). The Sails of the Ancient Mariner. Archaeology 7 (4): 214–219.
  • Casson, Lionel (1995). Ships and Seamanship in the Ancient World. Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-5130-8.
  • Castro, F.; Fonseca, N.; Vacas, T.; Ciciliot, F. (2008). A Quantitative Look at Mediterranean Lateen- and Square-Rigged Ships (Part 1). The International Journal of Nautical Archaeology 37 (2): 347–359. doi:10.1111/j.1095-9270.2008.00183.x.
  • Friedman, Zaraza; Zoroglu, Levent (2006). Kelenderis Ship. Square or Lateen Sail?. The International Journal of Nautical Archaeology 35 (1): 108–116. doi:10.1111/j.1095-9270.2006.00091.x.
  • Günsenin, Nergis; Rieth, Éric (2012). Un graffito de bateau à voile latine sur une amphore (IXe s. ap. J.-C.) du Portus Theodosiacus (Yenikapı). Anatolia Antiqua 20: 157–164.
  • Makris, George (2002). Ships. У Laiou, Angeliki E. The Economic History of Byzantium. From the Seventh through the Fifteenth Century 1. Dumbarton Oaks. с. 89–99. ISBN 978-0-88402-288-6.
  • Pomey, Patrice (2006). The Kelenderis Ship: A Lateen Sail. The International Journal of Nautical Archaeology 35 (2): 326–335. doi:10.1111/j.1095-9270.2006.00111.x.
  • Pryor, John H.; Jeffreys, Elizabeth M. (2006). The Age of the ΔΡΟΜΩΝ: The Byzantine Navy ca. 500–1204. Brill Academic Publishers. ISBN 978-90-04-15197-0.
  • White, Lynn (1978). The Diffusion of the Lateen Sail. Medieval Religion and Technology. Collected Essays. University of California Press. с. 255–260. ISBN 978-0-520-03566-9.
  • Whitewright, Julian (2009). The Mediterranean Lateen Sail in Late Antiquity. The International Journal of Nautical Archaeology 38 (1): 97–104. doi:10.1111/j.1095-9270.2008.00213.x.
  • Whitewright, Julian (2012). Early Islamic Maritime Technology. У Matthews, R.; Curtis, J.; Gascoigne, A. L. Proceedings of the 7th International Congress on the Archaeology of the Ancient Near East. Volume 2: Ancient & Modern Issues in Cultural Heritage, Colour & Light in Architecture, Art & Material Culture, Islamic Archaeology. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. с. 585–598.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.