Лацидипін
Лацидипін — синтетичний препарат, що є похідним дигідропіридину та належить до групи блокаторів кальцієвих каналів, для перорального застосування. Лацидипін уперше синтезований у лабораторії компанії «Glaxo», та застосовується у клінічній практиці з 1991 року.[1] Лацидипін у 1993 році був удостоєний премії Галена за видатні досягнення у розвитку фармацевтичної науки.[2]
 | |
|---|---|
Лацидипін
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 3,5-diethyl 4-{2-[(1E)-3-(tert-butoxy)-3-oxoprop-1-en-1-yl]phenyl}-2,6-dimethyl-1,4-dihydropyridine-3,5-dicarboxylate | |
| Класифікація | |
| ATC-код | C08 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C26H33NO6 |
| Мол. маса | 455,543 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 10% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 13-19 год. |
| Екскреція | фекалії (70%), Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ЛАЦИПІЛ™, «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютикалз С.А.» ,Польща UA/10554/01/01 30.03.2010-30/03/2015 |
Фармакологічні властивості
Лацидипін — синтетичний препарат, що є похідним дигідропіридину та належить до групи блокаторів кальцієвих каналів. Механізм дії препарату полягає у блокуванні так званих «повільних» кальцієвих каналів, уповільнюючи входження іонів кальцію в клітини та знижуючи його концентрацію в клітинах. Лацидипін має антигіпертензивний ефекти, знижує тонус гладкої мускулатури судин, розширює коронарні та периферичні артерії і артеріоли, знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, практично не впливає на скоротливість міокарду, зменшує післянавантаження та потребу міокарду в кисні, покращує коронарний кровообіг та не пригнічує провідність міокарду. Лацидипін має здатність глибоко проникати у ліпідний шар мембрани клітин, де проходить депонування препарату та його повільне вивільнення. Препарат має високу селективність до невеликих артерій та артеріол та незначний вплив на міокард.[2] При застосуванні препарату у дозі 4 мг/добу спостерігається незначне подовження інтервалу QT на ЕКГ. Лацидипін при застосуванні у вагітних може викликати розслаблення гладкої мускулатури матки. При застосуванні лацидипіну не спостерігається погіршення коронарного, ниркового та мозкового кровообігу.[2] При тривалому застосуванні лацидипіну спостерігається регрес гіпертрофії лівого шлуночка.[2] Згідно досліджень італійських учених, при тривалому застосуванні лацидипіну спостерігалась менша частота побічних ефектів, чим при застосуванні інших препаратів даної фармацевтичної групи — амлодипіну та лерканідипіну.[3]
Фармакодинаміка
Лацидипін після перорального прийому швидко та добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, але біодоступність препарату складає лише 10% у зв'язку з ефектом першого проходження через печінку. Максимальна концентрація в крові після перорального прийому досягається протягом 0,5—2,5 годин. Препарат добре розподіляється у більшості тканин організму. Лацидипін добре зв'язується з білками плазми крові. Лацидипін незначно проникає через плацентарний бар'єр та виділяється у грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці з утворенням чотирьох метаболітів, що мають незначну активність.[2] Виводиться лацидипін із організму переважно із калом у вигляді метаболітів, частково виводиться із сечею. Період напіввиведення лацидипіну складає 13—19 годин, при порушеннях функції печінки зростає біодоступність препарату та час напіввиведення.[2]
Показання до застосування
Лацидипін застосовується для лікування гіпертонічної хвороби.
Побічна дія
При застосуванні лацидипіну можливі наступні побічні ефекти[4]:
- Алергічні реакції та реакції з боку шкірних покривів — часто (1/100—1/10) висипання на шкірі та еритема шкіри, рідко (1/10000—<1/1000) набряк Квінке, кропив'янка.
- З боку травної системи — часто (1/100—1/10) нудота та відчуття дискомфорту в шлунку, зрідка (1/1000—1/100) гіперплазія ясен.
- З боку нервової системи — часто (1/100—1/10) головний біль, загальна слабість і запаморочення; дуже рідко (<1/10000) тремор та депресія.
- З боку серцево-судинної системи — часто (1/100—1/10) тахікардія, відчуття жару та припливи крові до обличчя, периферичні набряки; зрідка (1/1000—1/100) посилення приступів стенокардії, артеріальна гіпотензія, втрата свідомості.
- З боку сечостатевої системи — часто (1/100—1/10) почащення сечопуску.
- Зміни в лабораторних аналізах — часто (1/100—1/10) незначне підвищення рівня активності лужної фосфатази.
Згідно досліджень італійських учених, частота побічних ефектів ладидипіну складала: периферичні набряки — 4,3%, головний біль — 3,9%, тахікардія або серцебиття — від 0,5 до 4,3%, поява важких серцево-судинних подій (інсульт, транзиторна ішемічна атака, інфаркт міокарду, стенокардія, аритмія, серцева недостатність та синкопальні стани) — 1,9% пацієнтів.[3]
Протипокази
Лацидипін протипоказаний при підвищеній чутливості до похідних дигідропіридину, вираженому аортальному стенозі. З обережністю препарат застосовується при вагітності та годуванні грудьми. лацидипін не застосовується у дитячому та підлітковому віці. лацидипін застосовується з обережністю у хворих із порушеннями синоатріальної та AV—провідності, подовженням інтервалу QT, нестабільною стенокардією, нещодавно перенесеним інфарктом міокарду, порушеннями функції печінки, а також при одночасному призначенні препаратів, що подовжують інтервал QT.
Форми випуску
Лацидипін випускається у вигляді таблеток по 0,002 та 0,004 г.[5]
Примітки
- GlaxoSmithKline: onze historie (нід.)
- http://nature.web.ru/db/msg.html?mid=1194057&s=111400060 (рос.)
- http://msvitu.com/archive/2004/november/article-8.php
- http://www.vidal.ru/drugs/molecule/582 (рос.)
- " "Лацидипин в Справочнике Машковского">Лацидипин.[недоступне посилання з липня 2019]