Легка дивізія

Легка дивізія — основне тактичне з'єднання в збройних силах ряду держав, яка призначена для виконання тактичних та оперативно-тактичних завдань у складі загальновійськового угруповання військ, а в деяких випадках і самостійно у тісній взаємодії зі з'єднаннями, частинами і підрозділами інших родів військ і спеціальних військ Сухопутних військ в різних умовах.

Зміст

Легкі дивізії формувалися в складі багатьох армій і відносилися до формувань або піхоти або танкових військ. Наприклад, у складі сухопутних військ Великої Британії британська з 1803 року існувала «легка дивізія», яка була легкоманевреним з'єднанням на полі бою і призначалася для швидкого просування по території зайнятої противником та застосування снайперської тактики ведення бою з переважаючими силами супротивника до моменту зіткнення основних сил. Дивізія проіснувала до 2007 року і мала величезний бойовий досвід ведення бойових дій у безлічі війн та конфліктів.

В подальшому спроби створити легкі піхотні дивізії здійснювала низка країн. У німецькому Вермахті було сформовано 7 легких піхотних дивізій, які становили собою легку піхоту на рухомій базі для швидкого просування в ході наступу або рейду. Наприкінці 20 століття американське військове керівництво розпочало формування легких піхотних дивізій. За оцінкою американських військових експертів, легка піхотна дивізія є якісно новим типом загальновійськового з'єднання сухопутних військ. Вона призначалася для швидкого перекидання повітрям і ведення бойових дій в конфліктах низької інтенсивності в основному на слабо обладнаних ТВД в складних фізико-географічних умовах (гори і пустелі Південно-Західної Азії, ліси Центральної і Південної Америки, Африка і зона Тихого океану). Досліджувалися також питання бойового застосування дивізій такого типу і на Європейському театрі війни у складі передового угруповання збройних сил США при веденні бойових дій середньої і високої інтенсивності відповідно до концепції «повітряно-наземна операція (битва)».

Водночас здійснювалися спроби сформувати моторизовані частини, оснащені легкою броньованою технікою для підтримки дій піхоти та танкових формувань на полі бою. Німецький Вермахт мав 8 легких дивізій, які по суті становили полегшені танкові дивізії і мали менше танків, але набагато більше бронеавтомобілів у своєму складі. Після Польської та Французької кампаній легкі дивізії були переформовані на танкові.

Порівняльна таблиця дивізій Вермахту[1][2]

Склад формування Танкова дивізія Моторизована дивізія Легка дивізія

Особового складу

Офіцерів 394 492 332
Цивільного персоналу 115 133 105
Фельдфебелів та унтер-офіцерів 1962 2456 1616
Солдатів 9 321 13 364 8 719
Всього: 11 792 16 445 10 772

Озброєння та військової техніки

Кулеметів 226 504 466
Мінометів 48 138 66
75-мм піхотних гармат 8 24 12
37-мм протитанкових гармат 48 72 54
105-мм гаубиць 16 36 24
150-мм гаубиць 8 12 —
20-мм зенітних гармат 12 12 12
Бронеавтомобілів 10 30 70-131
Бронетранспортерів 412 30 217
Танків 324 — 86
Вантажівок 1402 1687 1868
Автомобілів 561 989 595
Мотоциклів 1289 1323 1098
Коляски до мотоциклів 711 621 606

Галерея

Емблеми легких дивізій Вермахту

Див. також

Примітки
  1. Структура немецких соединений
  2. Стандартна чисельність на 1943 рік

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.