Леоницький Сергій Дем'янович

Сергій Дем'янович Леоницький, в тексті Указу — Леонідський[1] (нар. 5 (18) липня 1909(19090718) — пом. 12 лютого 1990) — радянський військовик часів Другої світової війни, стрілець 2-го стрілецького батальйону 1239-го стрілецького полку 373-ї стрілецької дивізії, рядовий. Герой Радянського Союзу (1945).

Сергій Дем'янович Леоницький
Народження 5 (18) липня 1909(1909-07-18)
Чернече, Переймська волость, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть 12 лютого 1990(1990-02-12) (80 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання Одеса
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1940–1941, 1944–1946
Звання рядовий
Формування 373-тя стрілецька дивізія
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народився в селі Чернечому Балтського повіту Подільської губернії (нині — Балтський район Одеської області) в селянській родині. Українець. Здобув початкову освіту. Працював у колгоспі.

До лав РСЧА призваний у 1940 році. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному фронті. Потрапив у оточення й полон. Після втечі з полону повернувся до рідного села.

Вдруге призваний до лав РСЧА 28 березня 1944 року польовим військкоматом 53-ї армії. Воював у складі 1239-го стрілецького полку 373-ї стрілецької дивізії на 2-му та 1-му Українських фронтах.

Особливо відзначився під час Сандомирсько-Сілезької наступальної операції. 25 січня 1945 року при форсуванні річки Одер поблизу населеного пункту Юнефернзель Бреславського повіту Німеччини (нині — Польща), перебуваючи під шквальним артилерійсько-мінометним і кулеметним вогнем супротивника, влучним вогнем з ручного кулемета відбивав ворожу контратаку, знищивши 75 солдатів і офіцерів, а решту змусив відступити. Після цього одним з перших форсував Одер, увірвася до ворожих траншей, в рукопашному бою багнетом і гранатами знищив 25 німецьких солдатів і 2 офіцерів. Просуваючись вперед, гранатами знищив 3 кулеметних точки з обслугою, в результаті чого стрілецька рота швидко й з незначними втратами захопила плацдарм на західному березі. протягом дня брав участь у відбитті трьох контратак супротивника, знищивши з кулемета ще 18 солдатів ворога.[2]

28 січня 1945 року в наступальному бою поблизу Бреслау отримав важке кульове поранення в праву ногу, внаслідок якого ногу довелось ампутувати. Інвалід війни 2-ї групи.[3]

Після виходу зі шпиталю в 1946 році демобілізований. Повернувся в рідне село. Згодом переїхав до Одеси, де й помер 12 лютого 1990 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, рядовому Леонідському Сергію Дем'яновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6916).

Також був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (06.11.1947) і медалями.

Література
  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 183–185.

Примітки
  1. «Подвиг народа»: Указ Президії Верховної Ради СРСР від [[10 квітня]] [[1945 рік|1945 року]]. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 17 липня 2015.
  2. «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 17 липня 2015.
  3. «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Червоної Зірки. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 17 липня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.