Леонор Фіні

Біографія

Леонор Фіні була дочкою Мальвіни Браун Дубіч, що народилася у Трієсті, мати якої мала південнослов'янських, німецьких і венеціанських предків, а батько був з Сараєво. Сім'я батька Фіні походить з Беневенто. Народилася в Буенос-Айресі, її батько тероризував сім'ю, і коли Леонор виповнився рік, мати разом з нею втекла на батьківщину.

Дитинство і юність Леонор провела в Трієсті. У віці 17-ти років вона вперше показала свої роботи в галереї Трієста, в той час Фіні остаточно покинула дім, щоб повністю віддатися мистецтву. Вона відвідувала музеї, вивчала творчість майстрів Ренесансу, маньєризму і романтизм. Виступаючи проти суворої системи в освіті, Фіні ніколи не відвідувала мистецькі навчальні заклади. З 1925 жила в Мілані, у 1933 переїхала в Париж. У 1929 році в міланській галереї Барбаруа відбулася її перша персональна виставка. Увійшла в коло сюрреалістів, брала участь у їх Лондонській (1936) і Нью-Йоркській (1938) групових виставках, але не ототожнювала себе з сюрреалістським рухом, завжди і у всьому залишаючись самостійною.

Творчість

Крім портретів, фантастичного живопису і графіки з сильними еротичними мотивами, Фіні писала прозу, займалася дизайном, книжковою ілюстрацією («Квіти зла» Бодлера, «Аврелія» Нерваля, вірші Едгара По, Книга Монелли Марселя Швоба, романи де Сада, «Історія О» Поліни Реаж, «Собор любові» О. Паніцци), працювала в театрі з Джорджо Стрелером, Хорхе Лавеллі, Джорджем Баланчиним, дружила з Алидою Валлі. Балет «Сон Леонор» за її лібрето, з її декораціями і костюмами на музику Б.Бріттена поставив Фредерік Аштон (1949).




Була художником по костюмах у фільмі Фелліні «Вісім з половиною».

Фіні присвячений документальний фільм бельгійського кінорежисера Кріса Верморкена (1991).


Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11868728X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Leonor Fini — 2008.
  3. https://hedendaagsesieraden.nl/2019/11/20/leonor-fini/
  4. Léonor Fini
  5. https://deces.matchid.io/id/boezfZTpdcIh
  6. https://www.bertrandbeyern.fr/spip.php?article883
  7. https://doi.org/10.1093/benz/9780199773787.article.B00064375
  8. https://rkd.nl/explore/artists/28044

Література
  • Genet J. Lettre à Léonor Fini. Paris: Loyau, 1950.
  • Pierre de Mandiargues A. Masques de Leonor Fini.Paris: La Parade/André Bonne, 1951.
  • Brion M. Leonor Fini et son Oeuvre. Paris: Jean-Jacques Pauvert, 1955.
  • Jelenski C. Leonor Fini. Lausanne: Clairefontaine, 1968.
  • Alvarez J. Le livre de Leonor fini. Peintures, dessins, écrits, notes de Leonor Fini. Lausanne: La guilde de Livre, 1975.
  • Guibbert J.P. Leonor Fini: Graphique . Lausanne: Clairfontaine, 1976.
  • Dedieu J.-C. Leonor Fini. Fêtes. Secrèts. Dessins. Paris: Editions du Regard, 1978.
  • Gauthier X. Leonor Fini. Paris: Le Musée de Poche, 1979.
  • Audiberti J. et al. Leonor Fini. Paris: Hervas, Paris, 1981.
  • Borgue P. Leonor Fini ou le théâtre de l’imaginaire. Paris: Lettres Modernes, 1983.
  • Chadwick W. Women Artists and the Surrealist Movement. New York: Thames & Hudson Inc., 1985.
  • Godard J. Leonor Fini, ou, Les metamorphoses d’une oeuvre. Paris: Le Semaphore, 1996.
  • Selsdon E. Leonor Fini. Bournemouth: Parlstone, 1999.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.