Леонід Лужницький

Леонід Лужницький (25 квітня 1869, с. Сороцьке 16 жовтня 1951, поселення Гекстернюхт, Вестфалія, Німеччина) — український релігійний діяч, педагог, публіцист. Батько Григорія Лужницького. Професор, почесний крилошанин Львівської митрополичої капітули.

о. Леонід Лужницький
Основні відомості
Ім'я при народженні: Лужницький Леонід Миколайович
Народження 25 квітня 1869(1869-04-25)
с. Сороцьке
Альма-матер: Львівський національний університет імені Івана Франка
Заклад: Львівська семінарія, Львівська богословська академія
Конфесія: УГКЦ
Смерть: 16 жовтня 1951(1951-10-16) (82 роки)
поселення Гекстернюхт, Вестфалія, Німеччина
Праці й досягнення
Рід діяльності: священик, педагог, публіцист
Основні інтереси: богослов'я, історія церкви
Звання: професор
Титул: крилошанин

Біографія

Народився в с. Сороцьке Скалатського повіту (нині Теребовлянського району Тернопільської області) у сім'ї греко-католицького священика о. Миколи Лужницького та його дружини Юлії з Рейтеровських.

У 1887 році закінчив Першу тернопільську гімназію[1]. Студіював богослов'я у Львівському та Віденському університетах (1889—1891). Крім богослов'я цікавився історією, зокрема історією української літератури. Тому навчаючись у Львівському університеті відвідував лекції о. проф. Омеляна Огоновського, а у Відні ходив на виклади професора історії Макса Бідінґера[2].

У 1893 році отримав священиче рукоположення. Працював катехитом народної школи в Тернополі; від 1904 року — у Львові: викладач академічної гімназії, від 1921 року духовної семінарії, від 1929 року богословської академії.

Засновник Богословського наукового товариства, від 1930 — голова його історично-правничої секції. Член культурних і релігійних організацій, голова «Товариства катехитів».

1944 року емігрував до Австрії, згодом у Німеччину. У 1947—1950 роках проживав у м. Білефельд (Північний Рейн-Вестфалія)[3].

Помер 16 жовтня 1951 року в поселенні Гекстернюхт.

Публікації

Автор книг:

  • «Нарис історії церкви в оповіданнях» (1898),
  • «Малий катехизм на основі церковного року» (1921),
  • «Догматика Католицької Церкви» (1924),
  • «Християнсько-католицька етика» (1927, 1948),
  • «Дозвольте дітям прийти до мене» (1–2 тт., кілька перевидань)

та ін., статей у часописах «Нива», «Мета», квартальнику «Богословія» та ін. Підготував до друку книгу «Історія Католицької Церкви».

Примітки

  1. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1887. — Tarnopol 1887. — S. 97—98.
  2. Богословське Наукове Товариство у Львові в першім десятиліттю… — С. 66—67.
  3. Білефельд - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua). Процитовано 20 листопада 2017.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.