Лернаїн Арцах

Заснований 1927 року, одразу ж увійшов до спортивного товариства «Динамо». На базі вище вказаного товариства утворено безліч команда в містах Радянського Союзу. Однак перший час команда виступала в республіканських та регіональних турнірах. Перша поява в серйозних турнірах СРСР припала 1950 рік, у розіграші Кубку СРСР. Проте перший млинець вийшов грудкою: поразка від одеського «Харчовика» з рахунком 0:2[1].

У чемпіонатазх СРСР команда дебютувала 1969 року. У закавказької зоні Класу Б команда (виступала на той час назву «Карабах») зайняла 17-е місце, наступного року — 12-е. Пропустивши сезон в 1972 року команда взяла участь в 1973 році, за підсумками якого зайняла 19-е місце й на 5 років зникла з футбольного горизонту, ознаменувавши тимчасовий спад в клубі. У 1977 році клуб став чемпіоном республіки. Окрім чемпіонських медалей клуб завоював право виступати в другій лізі. В цей час за команду виступали колишні чемпіони в складі єреванського «Арарату» Оганес Заназанян та Сурен Мартиросян. За підсумками свого другого сезону перебування в другій лізі команда завоювала бронзові медалі. Команда від сезону до сезону виступала з перемінним успіхом. Зокрема, бронза в 1979 році, ознаменувалася 11-м місце в 1980 році. Зайнявши 4-е місце в 1981 році, команда в 1982 опинилася на 12-му. Подальший успіх до клубу прийшов в 1985 році, коли окрім 5-го місце в першості клуб вперше дійшов і до фіналу Кубка ВС ДСО профспілок.

Через 37 років, в 1986 році, після невдалого дебюту в кубку, команда взяла участь в даному турнірі. Основний час матчу завершився внічию 1:1, але в серії післяматчевих пенальті 4:2 перемогу святкували львівські «Карпати»[1]. Величезний вплив на успіхи клубу мав Размік Аршакович Петросян.

У 1989 році з огляду на напружені етнічні відносини в регіоні керівництво клубу змінює назву на «Арцах», під яким команда виступає останні три чемпіонати СРСР. У грудні того року, за сприяння Католикоса всіх вірмен Вазгена I, команда вперше здійснила закордонне турне. У Сирії вони помірялися силами з командами «Асад» (1 0, 0 0), «Оменмен» (0: 0), «Оменетмен» (1:0) та молодіжної збірною вище вказаної країни (1:2). Рік по тому в Малі «Арцах» переграв з рахунком 3:1 чемпіона Малі та зіграв внічию з національною збірною країни. У тому ж році команда зайняла 4-е місце в чемпіонаті, а в останньому чемпіонаті повторила успіх 1979 року ставши бронзовим медалістом сезону в другій лізі[1].

У новому сезоні команда не брала участі зважаючи на військові дії на території Нагірного Карабаху. Деякі футболісти клубу перейшли в вірменські клуби, а деякі відправилися на фронт. На полі бою залишилися Варужан Бабаян (без вісті зниклий), Володимир Айріян, Григорій Агаджанян, Ашот Адамян, Лоріс Григорян, Сурен Акопян[1].

Автобус команди «Лернаїн Арцах»

У 1995 році клуб прийняли до [Федерація футболу Вірменії[|Федерації футболу Вірменії]] з подальшим включенням до вищої ліги. У вище вказаному сезоні команда посіла 7-е місце в чемпіонаті. Це був найкращий результат у першості Вірменії[3]. Після тричі займаних 8-х місць в чемпіонаті, команда в 1999 році після 15-ти проведених матчів знялася з чемпіонату через фінансові проблеми[4]. Завоювавши срібло 2000 року в Першій лізі клуб повертається в Прем'єр-лігу[5]. Але провівши два повноцінних сезону клуб в 2003 році відмовився від участі в чемпіонаті Вірменії в знак протесту проти виключення «Арарату»[6]. Причина рішення про зняття полягала в фінансовому питанні, рскільки в «Арарата» та «Лернаїн Арцаха» спонсором був ЗАТ «Арцахбанк» очолюваний Грачем Капріеляном. У 2004 році команда знову починає з нижньої стадії. У цьому ж сезоні в неофіційному чемпіонаті НКР прийняла молодіжна команда клубу, де вона стала чемпіоном. Повторно завоювавши срібні медалі Першої ліги команда отримала право брати участь в Прем'єр-лізі. Але участь в 2005 році було перервано. Команда після 11-ти матчів була знята з турніру, і в матчах, які залишилися їй присуджено була поразка з рахунком 0:3. Вже традиційно, розпочавши сезон у Першій лізі, команда втретє завоювала срібло, але на початку 2007 року клуб був знятий з першості Вірменії, а згодом і розформований.

У 2008 році клуб повернувся до Степанкерта, а наступного року розпочав виступи в чемпіонаті НКР[7]. По ходу сезону 2019 року знялися з чемпіонату НКР, повернулися до Вірменії й у сезоні 2019/20 років стартували в Першій лізі національного чемпіонату.