Липча

Липча́ — село в Хустській міській громаді у Закарпатській області в Україні. Населення становить 3769 осіб (станом на 2001 рік)[1][2].

село Липча
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Хустський район
Рада Липчанська сільська рада
Код КАТОТТГ UA21120250170032812
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Населення 3769 осіб[1][2]
Поштовий індекс 90415[1]
Телефонний код +380 3142[1]
Географічні дані
Географічні координати 48°15′46″ пн. ш. 23°22′55″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 213[3] м
Відстань до
районного центру		 14[4] км
Місцева влада
Адреса ради 90415, Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Липча, вул. Центральна, 35[1]
Карта
Липча
Липча
Мапа


Село розташоване за 14 кілометрів[4] від Хуста.

Всі форми рельєфу села утворені в антропогенний період. Це пов'язано з тим, що до цього часу на території села було море Тедіти, яке відступило і на території всього Закарпаття відбувалося інтенсивне формування гірських хребтів, які зараз простягаються в північно-західному та південно-західному напрямках. Вони вулканічного походження. Цей масив називають Вигорлат-Гутинський хребет, або гряда, яка простягається далі на територію Румунії.

Одна з легенд твердить, що походження назви села походить від слова "ліпша". Колись на всіх історичних документах та географічних і військових картах під час панування на території Закарпаття Австро-угорської імперії зустрічалася назва "Ліпша". А з діалектної мови "ліпша" – означає краща. Ця теорія пов'язана з тим, що село розташоване в Березне-Лігшинській долині, що зумовлює кращі умови для життя людей і господарської діяльності. Саме тому, люди з навколишніх сіл і називали її "ліпшою", адже сусідні з селом населені пункти Горінчево, Кошелево, Липовець, Липецька Поляна розташовані на більш гірській місцевості.

Друга легенда пов'язує назву села з прізвищем першого поселенця, а саме з прізвищем - Липчей. На даний час це прізвище досить-таки поширене.

Третя легенда пояснює те, що назва села пов'язана з деревом – липою, яке на час заселення території було досить, поширене на околиці і взагалі по всій території села.

Також існує і четверта легенда. Причиною назви села Липча є річечка Лишім (права притока р.Ріки), яка і протікає через більшу частину села.

Відома також легенда про трьох братів, які мандрували в пошуках роботи по нашому краю. Звали їх Липшай, Ізай і Довгай. Липшай залишився на території села Липча і заснував перші поселення (можливо Липшай - Липчей), Ізай - залишився на території сучасного села Іза (прізвище Ізай так само, як і Липчей дуже поширене в Іза), а Довгай пішов через гірський перевал, бо дуже любив гори і біля ріки Боржава заснував селище, яке перейменували на Довге.

Географія

Село Липча лежить за 14 км на північний схід від районного центру, фізична відстань до Києва — 552,7 км[4]. Недалеко від села, у північно-східній частині гірського масиву Тупий, розташоване Липовецьке озеро. Через населений пункт протікає також річка Ріка, до якої, у межах населеного пункту, впадає річка Сюрюк.[джерело?]

Між Липчею і Ізою розташована найбільша в Закарпатті оленяча ферма (на 130 північних оленів).

Клімат Липчі
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 0,3 2,6 8,5 15,2 20,4 23,3 24,9 24,5 20,6 14,9 7,5 2,3 13,8
Середня температура, °C −3 −0,9 4,0 9,9 14,7 17,7 19,2 18,7 15,0 9,8 4,1 −0,4 9,1
Середній мінімум, °C −6,3 −4,3 −0,4 4,6 9,1 12,2 13,6 13,0 9,5 4,7 0,8 −3,1 4,5
Норма опадів, мм 47 41 42 52 76 96 83 74 49 45 52 62 719
Джерело:

Історія

Вперше згадується у 1350: Lypche (Mihályi 29), 1383: Lupche (DocVal. 308), 1406: Lipche (Mihályi 139), 1457: Lipse (uo. 401), 1516: Lypche (TT. 1887: 521–2), 1555: Lypczye (Bélay 171), 1725: Lipcse (Revizki), 1773: Lipcse (LexLoc. 134), 1808: Lipcse, Lippse, Lipče (Lipszky: Rep. 381), 1828: Lipcse, Lipsa (Nagy 197), 1838: Lipcse (Schem. 61), 1851: Lipcse (Fényes 3: 28), 1877: Lipcse, Lipsa (Hnt.), 1913: Lipcse (Hnt.), 1925: Lipša, 1930: Lipča (ComMarmUg. 81), 1944: Lipcse, Липча (Hnt.), 1983: Липча (ZO).


Перша згадка відтоді коли білківські воєводи випросили у Лайоша Великого це село собі у «кенезество» (ленне володіння). При цьому король зобов'язав їх збільшити тут кількість населення. Довгий час належало магнатському роду Білкеї.

Дружина Іоана Гуняді – Беатріца – дарувала Дарчою грамотою від 1449 року села Липчу, Кошельово, Горінчево – Іоану та Георгію Білкеєвим (із Білок).

Довгий час село належало магнатському роду Білкеї. Одна гілка родини Білкей оселилася в селі і, діставши прізвище Липчей, згодом перетворилася у аристократичну родину.

12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. У селі Липча, яке належало до округи «Хуст», за УНО проголосували 1805 виборців, проти — 23.[джерело?]


Присілки

Полінець

Полінець- колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Липча рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Перша згадка1898: Polinecz (Hnt.), 1907: Mezőcske (Hnt.), 1913: Mezőcske (Hnt.), 1944: Polince, Полинце (Hnt.), 1967: Полінець (ZO)

наявний карєр

Завій

Завій - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Липча

Згадки: 1411: Zowoj, 1458: Zowaij.

Павлова

Павлова - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Липча

Згадки: 1898: Paulova, 1904: Pálhegy, Paulova, 1907: Pálhegy, 1913: Pálhegy, 1944: Pavlovo, Павлово.

Посіч

Посіч - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Липча рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Перша згадка 1898: Poszicska (Hnt.), 1907: Irtás (Hnt.), 1910: Vágás (Pozsics) (Sebestyén 2008: 205), 1941: Posics (Hnt.).


Каняш

Каняш - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Липча

Згадки: 1898: Kányás, 1907: Kányás, 1913: Kányás .


Пирявиця

Пирявиця - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом НиЛипча

Згадки: 1898: Pirovicza, 1907: Rigórét, 1911: Vámpírdűlő (Pirjavicza), 1913: Rigórét, 1944: Pirjavica, Пирявица.

Транспорт

Через село проходить автомобільний шлях територіального значення Т 0712.[5]

На початку XX століття функціонувала вузькоколійна залізниця Хуст — Медвежий, яка проходила поблизу села.[джерело?]

Населення

Станом на 1989 рік у селі проживало 3409 осіб, серед них — 1584 чоловіки і 1825 жінок[6].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживало 3769[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[7]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 3739 99,20%
«русинська»[8] 1 0,03%
російська 24 0,64%
молдовська 2 0,05%
білоруська 2 0,05%
угорська 1 0,03%
інші 1 0,03%

Політика

Голова сільської ради — Белей Іван Юрійович, 1950 року народження, вперше обраний у 2006 році. Інтереси громади представляють 20 депутатів сільської ради[9][10][11]:

Партія Кількість депутатів Відсоток
самовисування 16 80,00%
«Єдиний центр» 2 10,00%
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» 1 5,00%
«Народна партія» 1 5,00%

Туристичні місця
  • Свято-Різдва Богородиці жіночий монастир;Монастир Різдва пр. богородиці. 1925, 1991. (УПЦ) Церква Різдва пр. богородиці. 1995. (УПЦ). У 1924 р. кілька черниць звернулися до владики Досифея в Ізі з проханням заснувати жіночий монастир. Ієромонах Пантелеймон (Георгій Кундря) випросив місце під монастир, частково оплативши його, у Марії Зейкан. Основну турботу щодо заснування монастиря взяла на себе паніматка Параскева. Допоміг також староста села Олександр Лип-чей та його родичі. Архімандрит Олексій Кабалюк та ігумен Діонисій пожертвували 20 тисяч корон. Освятили місце 5 червня 1925 p., і черниця Параскева з 20 молодими дівчатами взялися за будівництво. Вже в кінці 1925 р. збудували церкву Різдва пр. богородиці та перші 6 келій. Навесні 1926 р. закінчили другий корпус, кухню, трапезну і майстерню. Тоді в монастирі було 45 монахинь, а в 1930 – понад 80. У 1936 р. звели сьомий житловий корпус. Монастир мав свій водяний млин, рибник, піч для випалювання цегли тощо. Згодом збудували нову муровану церкву з вежею над входом, увінчаною цибулястою банею, з дахами під шинґловим покриттям. Іконостас до церкви виготовив І. Павлишинець. У радянський період монастир перетворили в обласну санаторну школу-інтернат. Було збудовано два великі санаторні корпуси. Церкву розібрали близько 1961 р. Зі старих споруд збереглася лише каплиця Всіх руських святих. З утворенням незалежної України частину будівель повернули монастирю. Збудовано дзвіницю, обладнано каплицю, а напередодні 9 травня 1995 р. освячено новозбудовану церкву, яку, починаючи з 1991 p., споруджував драгівський будівельник Василь Рішко.
  • Церква св. Трійці. 1932. (УПЦ) Муровану православну церкву збудували на місці розібраної кам’яної греко-католицької. Іконостас виготовив відомий різьбяр І. Павлишинець, але робив він його, очевидно, для греко-католицької церкви, бо в селі кажуть, що його звідти перенесли в православну церкву. У 1969 р. Іван Андрішко розмалював церкву всередині.
  • На пам'ять про чималу іудейську громаду в селі біля дороги залишилося кілька старих мацев на місці давнього цвинтаря-окописька.
  • На початку XX століття функціонувала вузькоколійна залізниця Хуст — Медвежий, яка проходила поблизу села
  • На території села є ставки, які використовують для розведення риби.
  • Село багате на родовища будівельних матеріалів, а саме пісковики, піски, гравій, галенчик, які добувають з руслових відкладів Ріки. Є поклади цеолітів, які не розробляються, але в перспективі можуть використовуватися для очищення стічних вод, виробництва паперу, гуми, наповнювачів добрив, адсорбентів, що поглинають радіонукліди.
  • Між Липчею і Ізою розташована найбільша в Закарпатті оленяча ферма (на 130 північних оленів).
  • В околицях зберігся риф міоценового моря (багряникові вапняки), що заслуговує на охорону як геолого-геоморфологічна пам’ятка. На околиці села Липча виявлені крем’яні знаряддя епохи пізнього палеоліту (близько 20-15 тис. років тому).

Відомі люди
  • Дорчинець Дмитро Федорович (1937) — український та радянський діяч органів внутрішніх справ; голова Закарпатського облвиконкому (1992–1994).[джерело?]
  • На кладовищі Різдва-Богородицького жіночого монастиря похований Феофан (Сабов) — український релігійний діяч, адміністратор Мукачівсько-Пряшівської єпархії.[джерело?]

Примітки
  1. Облікова картка на сайті ВРУ
  2. Населення населених пунктів Закарпатської області за даними перепису 2001 року
  3. Погода в селі Липча
  4. Село Липча — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 8 липня 2014.
  5. Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 травня 2021.
  6. Склад наявного та постійного населення за статтю, Закарпатська область (осіб) - 021 ХУСТСТКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 8 липня 2014.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - 021 ХУСТСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 8 липня 2014.
  8. Розподіл населення Закарпатської області, яке визначило себе русинами та вказало в якості рідної мови русинську мову (у % до загальної чисельності населення) - 021_УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН , Рік. Процитовано 8 липня 2014.
  9. Липчанська сільська рада. Облікова картка на сайті ВРУ
  10. Липчанська сільська рада. Керівний склад попередніх скликань
  11. Липчанська сільська рада. Результати виборів депутатів ради. Процитовано 8 липня 2014.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.