Лисичанський державний гірничо-індустріальний коледж

Історія Лисичанського гірничого технікуму бере свій початок з 1872 року, коли імператор Російської імперії Александр II затвердив «Положення про Лисичанську штейгерську школу». Метою відкриття штейгерської школи була «підготовка штейгерів, тобто майстрів рудничної справи для кам'яновугільної промисловості». Школи розпочала роботу з 1 вересня 1973 року. Вона розташовувалася в одноповерховому будинку, збудованому в першій половині ХІХ століття.

Завдяки клопотанню інспектора школи Д. В. Данчіча в 1880 році для потреб школи відокремили ділянку землі в кількості семи десятин між Лисичою балкою та Гельмерсеновим яром для влаштування штольні завглибшки 6-7 сажень, де проходили практичні заняття з гірничої справи.

Проходка штольні здійснювалася силами учнів та лисичанських робітників. Штольня почала діяти 1881 року. Учні школи перших, других та третіх курсів двічі на тиждень працювали в штольні.

У 1892—1893 роках у селищі Лисичанськ жив і працював російський геолог та громадський діяч Л. І. Лутугін. Він читав лекції у штейгерській школі, а 1913 року написав роботу «Геологічні дослідження в районі селища Лисичанськ».

У 1888 році, з метою вивчення розвитку вугільної та соляної промисловості і підготовки спеціалістів-гірників, у Лисичанській штейгерській школі побував російський вчений Д. Менделєєв. Після проведених лекцій в штейгерській школі Дмитро Іванович написав у журналі «Сѣверный вѣстникъ», що вона «дає саме той клас практичних діячів, яких взагалі мало випускають наші навчальні заклади».

24 травня 1916 року Лисичанську штейгерську школу перейменували в Лисичанське гірниче училище, а з 1923 року — присвоєно звання «Жовтневої революції».

З початком Другої світової війни та окупацією міста технікум не працював, будівля була зруйнована. Відновлення закладу почалося у вересні 1943 року і тривало до 1945 року. А в квітні 1946 року Лисичанському гірничому технікуму виділили кошти на будівництво нового навчального корпусу (1948—1953).

У вересні 1973 року, у зв'язку зі 100-річчям за заслуги в підготовці фахівців для народного господарства, Лисичанський гірничий технікум нагородили Орденом Трудового Червоного Прапора. У цей час на чотирьох відділеннях технікуму навчалося майже 2000 осіб.

У 1976 році Лисичанський гірничий технікум посів перше місце черед технікумів Міністерства вугільної промисловості СРСР з організації навчання.[1]

У 2016 році Лисичанський ордена Трудового Червоного прапора гірничий технікум перейменували дістав назву Лисичанський державний гірничо-індустріальний коледж[2].

• Буріння свердловин
• Економіка підприємства
• Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв
• Маркшейдерська справа
• Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів
• Пошук та розвідка геологічними методами
• Прикладна екологія
• Підземна розробка корисних копалин

• 
• 
  центральний вхід
• 
  центральний вхід
• 
• 
• 
• 
  книга
• 
  Меморіальна дошка
• 
  Меморіальна дошка
• 
  демонтована
• 
  Учбова шахта

• Офіційний сайт