Лутугін Леонід Іванович

Леоні́д Іва́нович Луту́гін (* 21 березня (4 березня) 1864(18640304), Санкт-Петербург — † 17 (30) серпня 1915, Кольчугіно, тепер Ленінськ-Кузнецький Кемеровської області Російської Федерації) — російський геолог (фахівець у галузі геології вугільних родовищ) і громадський діяч.

Леонід Іванович Лутугін
Леонід Лутугін у Кузбасі
Леонід Лутугін у Кузбасі
Народився 21 березня (4 березня) 1864(1864-03-04)
Санкт-Петербург
Помер 17 (30) серпня 1915(1915-08-30) (51 рік)
Кольчугіно
Поховання Літераторські мостки
Місце проживання Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність геолог
Alma mater Петербурзький гірничий інститут
Галузь геологія
Заклад Геологічний комітет
Звання професор
Відомі учні Василь Яворський
Павло Степанов
Відомий завдяки: дослідженням Донбасу
Нагороди Велика золота медаль на міжнародний виставці в Турині (1911)

 Лутугін Леонід Іванович у Вікісховищі

Біографічні відомості

Леонід Лутугін (перший ліворуч), його брат В. Лутугін (другий ліворуч) і співробітники у штаб-квартирі в Донбасі

Народився у великій купецькій родині. Батько був власником ювелірного магазину. 1889 року закінчив Петербурзький гірничий інститут.

Від 1892 року працював у Геологічному комітеті.

Упродовж 22 років досліджував Донецький кам'яновугільний басейн. Склав перший геологічний розріз його вугленосної товщі. У 1893-1896 опублікував звіти про геологічне вивчення сіл Лисичанськ та Кримське, в яких довів промислове значення вугільних відкладень на Донбасі. У 1897 році, разом з Феодосієм Миколайовичем Чернишовим опублікував працю "Донецький кам' яновугільний басейн". Разом з іншими дослідниками зняв основну площу басейну. Від 1897 року - професор Петербурзького гірничного інституту. Серед учнів  Василь Яворський, Павло Степанов.

У 1897 - 1907 читав лекції з геології у Петербурзькому гірничному інституті.

З 1908 року - віце-президент Імператорського Вольного Економічного товариства. Займався детальним геологічним картографуванням, створив зведену карту Донецького басейну. За цю працю його було нагороджено великою золотою медаллю на міжнародній виставці в Турині (1911).

У 19141915 роках працював у Кузнецькому вугільному басейні.

Встановив залежність якості вугілля від ступеня метаморфізму.

Створив школу геологів-вугільників (П. І. Степанов, В. І. Яворський, А. А. Гапеєв та інші).

Помер на 52-му році життя. Поховали Лутугіна в Петрограді (нині Санкт-Петербург) на Волковському кладовищі.

Громадська діяльність

У 1903 - 1905 належав до "Союзу Звільнення" та працював у журналі "Освобождение". У жовтні 1905 року брав участь у з'їзді, на якому була заснована Конституційно - демократична партія, і був обраний у члени її центральної ради, але невдовзі вийшов із партії. У 1905 році був одним з організаторів Академічного та Інженерного союзів, а також Союзу союзів. У 1907 році балотувався у Третю державну думу, але не був обраний. У тому ж році його було звільнено з Гірничого комітету та Гірничого інституту. Із початком Першої Світової війни - член комісії Руського технічного товариства з мір по промисловості у зв' язку з війною, представляв Раду Руського технічного товариства на з' їзді з питань покращення вітчизняних лікувальних місцевостей. Брав участь в організації харчувальних та санітарних загонів. Організував при Вольному Економічному товаристві групу музикантів, котрі проводили концерти в лазаретах; разом з Максимом Максимовичем Ковалевським відстоював право цього товариства влаштовувати лазарети для поранених воїнів. У 1915 році намічався опозицією на пост міністра праці.

Учасник масонського руху.

Увічнення пам'яті

Іменем Лутугіна названо місто Лутугине Луганської області, шахта у місті Чистякове (Торез) Донецької області, а також вугільний пласт у Кузнецькому басейні.

Міністерство геології України вручає відзнаку-медаль його імені.

Див. також

Джерела та література

Література

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 244.
  • Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 301.
  • Ивановский С. Р. Леонид Иванович Лутугин (1864—1915). — Москва, 1951.
  • Яворский В. И. Леонид Иванович Лутугин и его методика геологических исследований. — Новосибирск, 19
  • Шаталов Н.Н. Профессор Лутугин Леонид Иванович - выдающийся геолог-съемщик Донбасса (К 150-летию со дня рождения). Геологічний журнал. 2015. № 1 (350). С. 115-118.
  • Шаталов М.М. Одвичним пам,ятником йому стоїть Донбас. Вісник НАН України. 2014. № 11. С. 85-88.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.