Бабель Ісак Еммануїлович

Народився в Одесі на Молдаванці в сім'ї торговця Маня Іцковича Бобеля (Еммануїла (Мануса, Мане) Ісаковича Бабеля, 1864-1924), родом зі Сквири Київської губернії, і Фейги (Фані) Аронівни Бобель (уродженої Швехвель). Сім'я матері походила з містечка Броди, звідки в Одесу переселилися її дід Мойше-Фроїм Лейзеровіч Швехвель і його дружина Фейга Швехвель. Декілька років (з осені 1895 року) родина мешкала в Миколаєві, де Ісак Бабель жив до 11 років.

Навчався в підготовчих класах Миколаївського комерційного училища ім. графа C. Ю. Вітте. У списках учнів підготовчого класу за 1904 рік є І. Е. Бабель. Роки, проведені в цьому місті, згадуються в оповіданнях «Історія мого голубника» та «Перше кохання» [8]. Початок століття був часом суспільних безладів і масового виходу євреїв з Російської імперії. Сам Бабель вижив під час погрому 1905 року (його заховала християнська сім'я), а його дід Шойл був одним із 300 убитих євреїв. 1911 року, отримавши атестат про закінчення Одеського комерційного училища, Бабель став студентом Київського комерційного інституту, де навчався на економічному відділенні під своїм первісним прізвищем Бобель. Диплом отримав 1917 року.

В автобіографії (1924) Бабель писав: «За наполяганням батька вивчав до шістнадцяти років єврейську мову, Біблію, Талмуд. Вдома жилося тяжко, тому що з ранку до ночі змушували займатися безліччю наук. Відпочивав я в школі». Говорячи про «відпочинок», Бабель мав на увазі відчуття свободи: за його спогадами, на перервах або після занять учні йшли в порт, в грецькі кав'ярні або на Молдаванку «пити в льохах дешеве бессарабське вино». Всі ці враження лягли пізніше в основу ранньої прози Бабеля і його «Одеських оповідань».

Писати Бабель почав у п'ятнадцять років. Вже тоді вільно володів російською і французькою мовами та їдишем. Протягом двох років писав французькою — під впливом Гюстава Флобера, Гі де Мопассана та свого вчителя французької мови Вадона. Стихія французької мови загострила відчуття літературної мови та стилю. Вже у перших своїх оповіданнях Бабель прагнув до стилістичної витонченості і до вищого ступеня художньої виразності. «Я беру дрібницю — анекдот, розповідь на базарі, і роблю з неї річ, від якої сам не можу відірватися… Над нею сміятимуться зовсім не тому, що вона весела, а тому, що завжди хочеться сміятися при людській удачі», — пояснював він згодом свої творчі устремління.

Друкуватися почав у 1916 році. Перші оповідання російською Бабель опублікував у журналі «Літопис». Потім, за порадою Горького «пішов у люди» та змінив декілька професій.

Перед стратою

У грудні 1917 пішов працювати в ЧК — факт, з якого довго дивувалися його знайомі.

У липні 1920 як боєць більшовицької 1-ї Кінної армії воював на півночі Тернопільщини, про що залишив спогади у збірнику оповідань «Кінармія» (1926)[9].

У 1924 в журналах «Леф» і «Червона новина» опублікував низку оповідань, що пізніше склали цикли «Кінармія» і «Одеські оповідання». Бабель зумів майстерно передати російською мовою стилістику літератури, створеної на їдиш (особливо це помітно в «Одеських оповіданнях», де місцями пряма мова його героїв є підрядковим перекладом з їдиш).

Радянська критика тих років, віддаючи належне талантові та значенню творчості Бабеля, вказувала на «антипатію справі робітничого класу» і звинувачувала його в «натуралізмі й апології стихійного початку та романтизації бандитизму».

В «Одеських оповіданнях» він у романтичному ключі малює життя єврейських карних злочинців початку XX століття, знаходячи в побуті злодіїв, нальотчиків, а також і дрібних торговців екзотичні риси і сильні характери.

У 1928 опублікував п'єсу «Захід» (поставлена в 2-му МХАТ), в 1935 — п'єсу «Марія». Перу Бабеля належить також декілька сценаріїв. Майстер короткої розповіді, він прагне до лаконізму та точності, поєднуючи в образах своїх персонажів, сюжетних колізіях і описах величезний темперамент із зовнішньою відстороненістю. Колоритна, переобтяжена метафорами мова його ранніх оповідань надалі змінювалася суворою і стриманою оповідною манерою.

У травні 1939 заарештований за звинуваченням в «антирадянській змовницькій терористичній діяльності». Бабеля не розстріляли, як заведено вважати. Він йшов по етапу і, знесилившись, впав. І його просто залишили помирати на дорозі. Написано, що його поховали в загальній могилі 27 січня 1940.

У 1954 посмертно реабілітовано.

Творчість Бабеля справила величезний вплив на літераторів так званої «південноросійської школи» (Ілля Ільф, Євген Петров, Юрій Олеша, Валентин Катаєв, Костянтин Паустовський, Михаїл Свєтлов, Едуард Багрицький) і здобула широке визнання в СРСР, його книги перекладено багатьма мовами.

Українська тематика пройшла через всю його творчість, він ніколи не забував своєї «малої» батьківщини, з творчою інтелігенцією якої плідно співпрацював. На початку 1920-х публікувався в одеських журналах. За його сценарієм на Одеській кіностудії були зняті фільми «Сіль» (1925), «Беня Крик» і «Мандрівні зорі» (обидва 1927). Працював над сценарієм фільму «Як гартувалася сталь»(за М. Островським) на замовлення О. Довженка.

Писав дружині про колективізацію:

…Повидал я в Гражданскую потасовку много унижений, топтаний и изничтожений человека как такового, но все это было физическое унижение, топтание и изничтожение. Здесь же, под Киевом, добротного, мудрого и крепкого человека превращают в бездомную, шелудивую и паскудную собаку, которую все чураются, как чумную. Даже не собаку, а нечто не млекопитающееся...

• Пам'ятник Ісааку Бабелю (Одеса) (2011)

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 311.
• Кравець В. В. Бабель Ісак Еммануїлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 12.
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

• БАБЕЛЬ Ісаак Еммануїлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
• Не бабушка, а Бабель Ровно год назад умерла последняя великая литературная вдова // Екатерина Сажнева, «Московский Комсомолец», mk.ru, 8 сентября 2011 в 17:25