Литвиненко Андрій Олександрович

Андрі́й Олекса́ндрович Литвине́нко (нар. 14 серпня 1976(19760814), м. Дніпро, Українська РСР — пом. 19 червня 2014, смт Ямпіль, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український військовик, десантник, солдат Збройних сил України. Позивний «Козак». Учасник російсько-української війни.

Литвиненко Андрій Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 14 серпня 1976(1976-08-14)
УРСР, Дніпро
Смерть 19 червня 2014(2014-06-19) (37 років)
 Україна, Донецька область, Ямпіль
(загиблий у бою)
Псевдо Козак
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС  ДШВ України
Рід військ  Десантні війська
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

У 1997—1999 роках служив в Армії оборони Ізраїлю. Мешкав із сім'єю в Новомосковську.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 26 березня 2014 року призваний за частковою мобілізацією як доброволець.

Зарахований на посаду кочегара відділення медичного постачання медроти 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади ВДВ, військова частина А1126, смт Гвардійське.

Брав участь в антитерористичній операції на Сході України. В медроті виконував обов'язки санінструктора, надавав медичну допомогу, виїжджав із бійцями на завдання. У частині його називали Козак за характерний оселедець.

Обставини загибелі

19 червня о 4:00 почалась військова операція, метою якої було висування в глибину території, знищення укріплень бойовиків в районі смт Ямпіль та звільнення населених пунктів. З Красного Лиману вирушили підрозділи десантників, яким було поставлене завдання взяти штурмом укріплений блокпост «Марс» російсько-терористичних угруповань, провести «зачистку» в передмісті Ямполя, захопити та утримувати ключові точки, зокрема міст через Сіверський Донець. На світанку сили зведеного штурмового загону десантників вийшли виконувати завдання за підтримки артилерії. Медики медроти виїхали з Красного Лиману ближче до місця бою, а Андрій Литвиненко поїхав у якості санінструктора безпосередньо із бронеколоною десантників[1]. Перший штурм був невдалим, — десантники потрапили у засідку. Терористи пропустили дві машини колони і підірвали на керованому фугасі третю — машину управління «Реостат». В результаті вибуху командир батареї Роман Прищепа дістав поранення у шию, механіку-водію Антону Воленку відірвало руку, старший сержант Максим Коваль дістав осколкові поранення, інші — контузії. Молодший сержант Сергій Калитюк, зробив Ковалю укол і покликав санінструктора. Коли Андрій Литвиненко підійшов і почав надавати допомогу пораненому, почався черговий обстріл. Андрій загинув від кулі снайпера у серце, — куля влучила зі спини між пластинами бронежилету. Загинув і Максим Коваль, а Колитюк дістав кілька кульових поранень[2][3]. У підбитому з гранатомету КамАЗі зенітників загинув начштабу дивізіону Андрій Клочко і ще один десантник. Було втрачено дві БМД-1. Після півторагодинного бою довелось відступити. На допомогу вилетіла пара Су-25. Перегрупувавшись, поповнивши боєкомплект, десантники знову пішли на штурм. Спільними зусиллями, блокпост був взятий[4][5][6]. У бою загинули шість бійців 25-ї бригади: капітан Андрій Клочко, старший прапорщик Юрій Голополосов, прапорщик Микола Люшенко, старший сержант Максим Коваль, молодший сержант Віталій Мосьпан і солдат медроти Андрій Литвиненко, а також двоє десантників 95-ї бригади капітан Олексій Крементар і старший солдат Олексій Шевченко.

Звільнення населених пунктів Лиманського району (на той час — Краснолиманський район) і взяття під контроль мосту дозволило перекрити останній шлях постачання зброї та боєприпасів до угруповання російського терориста Гіркіна («Стрєлка») у Слов'янськ[7].

23 червня в Новомосковську прощались з двома загиблими десантниками, Андрієм Литвиненком та Юрієм Голополосовим. Поховані поряд на Воронівському кладовищі міста[8][9].

Залишилися батьки Ліна Матвіївна та Олександр, дружина Тетяна Анатоліївна та дві доньки — 12-річна Зоряна та 8-річна Мирослава.

Нагороди

15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[10].

Вшанування пам'яті

23 серпня 2014-го в Новомосковську відкрито Дошку пам'яті «Вічна слава Героям!», серед вшанованих — і Андрій Литвиненко[11].

В Новомосковську на будинку, де жив Андрій Литвиненко, за адресою вул. Гетьманська, 40, встановлено меморіальну дошку на його честь[12][13].

Рішенням Новомосковської міської ради № 61-р від 19.02.2016 вул. А Луценка в м. Новомосковськ перейменовано на вулицю А. Литвиненка[14].

19 червня 2016 на перехресті доріг смт Ямпіль — с. Озерне (колишня Іллічівка) — с. Закітне відкрито пам'ятний знак загиблим українським воїнам — визволителям населених пунктів Лиманщини від російсько-терористичних збройних формувань. Серед них імена шістьох полеглих десантників 25-ї бригади[15][16].

Рішенням Новомосковської міської ради № 1302 від 24 липня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно)[17].

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 19 червня[18][19].

Примітки
  1. Командир медроти Андрій Комнатний: «Вмираючому бійцю ми робили переливання крові прямо на териконі»(рос.) // Факти, 17 лютого 2016
  2. «Львівські чиновники нас звинувачують, що ми обкрадаємо місцевий бюджет», — учасник російсько-української війни // Вголос, 7 листопада 2016
  3. Він загинув під Ямполем // Михайло Жирохов. Чeline, 3 квітня 2017
  4. «Коли штурмували „опорник“ бойовиків, усі офіцери були попереду» Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine. // Народна Армія, 17 березня 2016
  5. 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Перші бої в АТО // Тиждень, 28 квітня 2016
  6. Злочин і кара. Ямпільський казус // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
  7. Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків // «ДеПо. Донбас», 24 лютого 2016
  8. Новомосковськ прощався зі своїми Героями // «Новомосковськ», 26 червня 2014
  9. Програма "Пульс": Герої не вмирають на YouTube // Телеканал Самарь, 23 червня 2014
  10. Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. У Новомосковську відкрили дошку пошани загиблим землякам // Новомосковськ сьогодні, 3 вересня 2014
  12. На честь пам'яті Андрія Литвиненка в Новомосковську пройде мітинг(рос.) // Корисна газета, 10 серпня 2017
  13. В Новомосковську вшанували пам'ять загиблого Героя(рос.) // 0569.com.ua, 14 серпня 2017
  14. У Новомосковську перейменували 46 вулиць та провулків // Корисна газета, 22 лютого 2016
  15. На Лиманщині вшанували пам'ять загиблих захисників України Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine. // Донецька ОДА, 19 червня 2016
  16. Під Ямполем відкрили пам'ятник героям та освистали мера (фото, відео) // Сайт ГО «Бахмут Український», 19 червня 2016
  17. Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно). novomoskovsk-rada.dp.gov.ua. Офіційний сайт Новомосковська міська рада. Архів оригіналу за 24 січня 2022.
  18. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 січня 2022.
  19.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 19 червня на YouTube

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.