Литвиненко Володимир Миколайович

Володимир Литвиненко народився 3 червня 1930 р. в м. Гадяч на Полтавщині. Його дитинство та юність пройшли в м. Ромни (Сумська область) куди його родина переїхала в 1932 р.

В 1948 році він поступив до Одеського художнього училища. Його вчителями з фаху були М. А. Павлюк, М. В. Кордонський, Г. З. Крижевський. З 1951 р. по 1953 р. відбував службу в рядах Радянської Армії. Місцем проходження служби було м. Ленінград. В 1956 р. Литвиненко закінчив навчання в Одеському художньому училищі. Його дипломною роботою була картина «Городки», яка була відмічена Республіканською комісією. Також, в цей час відбулося його знайомство з М. А. Шелюто, учнем П. Г. Волокидіна, члена Товариства південно-руських художників[1].

Брав участь у Всесоюзній виставці 1958 р. зі своїм живописним твором «Дерибасівська вулиця». Офіційно став членом Спілки художників СРСР в 1964 р.

Під час військових зборів для військовозабов'язаних запасу 1968 р. він створив серію малюнків, у яких відображено солдатський побут в польових таборах.

В 1970 р. він був нагороджений медаллю СРСР «За трудову доблесть».

1986 р. відбулася його перша поїздка на пленер у село Матвіївку (біля Миколаєва) з Олександром Шелюто та Володимиром Кабаченком. З цього часу провідну роль в його творчій діяльності починає відігравати пленерний живопис, який доповнював обраний ним імпресіоністичний стиль. З 1989 р. почались його пленерні виїзди до с. Тимкове, Кодимського району Одеської області.

В 1990-ті рр. подорожував Італією (містами Генуя та Флоренція), Францією (Париж, Ніцца) , Канадою (Монреаль, Кпейнбург), США (Сан-Франциско, Цинциннаті, Сент-Пітерсберг), Грецією (Афіни). 1990 р. брав участь у виставці в Реджо-Емілія (Італія) спільно з В. Панікаровим та А. Горбенком. З 1993 до 1994 рр. проводив персональні виставки в Торонто (Канада). З 1991 до 1996 рр. писав картини у Франції та співпрацював з аукціонами Drouot та АгсоІе. 1995 р. персональна виставка в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова. 1997—2003 рр. виставки українського живопису в Греції (Афіни). 1998 р. участь у виставці українського живопису в Лондоні (Велика Британія). 1999 р. персональна виставка в галереї «Белая луна» (Одеса). 2009 р. персональна виставка в галереї «NT-art» (Одеса). В 2004 р. брав участь у муніципальному конкурсі «Твої імена, Одесо!» та отримав призове місце.

В 2008 р. йому було присвоєне звання «Заслужений художник України».

1 травня 2011 р. помер в м. Одеса та похований на Другому християнському цвинтарі.

2-22 червня 2011 р. в Одеському художньому музеї була проведена посмертна виставка робіт Володимира Литвиненко.[2]. В експозиції було представлено 118 робіт живопису і графіки. В. Кабаченко видав альбом з репродукціями, який містить всі представлені на виставці твори з коментарями живописців, які були знайомі з Володимиром Литвиненко.[3].

Дружиною художника стала живописець Тамара Миколаївна Литвиненко (Шелюто) — донька одного з корифеїв одеської школи пленерного живопису Миколи Андрійовича Шелюто. В цьому шлюбі народилася його донька, Ганна Володимирівна. Його зятем став Володимир Петрович Кабаченко, живописець та публіцист.

Литвиненко писав картини у жанрах, міського пейзажу, портрету, натюрморту та жанрового малярсва.

В його творчості виділяють декілька періодів.

Період «Контрасту» (1950-60-ті рр.) збігається з його навчанням в училищі. Його роботам був притаманний кольоровий та світловий контраст. Володимир Литвиненко часто розпочинав роботу з етюду, а потім, завершував її у своїй майстерні. Для точності відтворення контрастного освітлення використовувались чорно-білі фотографії. Фарби наносилися не на лицьовій, а на зворотній стороні ґрунтованого аркушу, що забезпечувало матову поверхню, подібну до фрески, а також виключає можливість випадкових відблисків. Оскільки для пейзажного живопису велике значення має природне освітлення, картини мають писатися з натури в декілька сеансів по 2-3,5 години.

Основою живописної системи Литвиненко став пленер. Митець вловлює красу сонячної природи півдня та відтворює на полотні багатство її колірних метаморфоз. Провідною темою у творчості Литвиненка є зображення життя міста — великого організму, якому притаманний постійний рух. Його одеський пейзаж сповнений архітектурними мотивами історичного ценрту міста, його вулицями, парковими алеями та пляжами.

В таких роботах, як «Першотравнева демонстрація» (1963), «Солдати» (1970), «Травень 1945-го» (1970—1971) художник дуже реалістично зобразив об'єктивну дійсність побуту.

З 1980-х по 1990-ті роки відображають період зрілості майстра. Пейзажам цього періоду характерна ліричність. При зовнішній стриманості у виборі сюжетів та манері їх втілення для цих творів характерна внутрішня насиченість почуттями.

Жанр міського пейзажу став улюбленим для митця ще за часів навчання в Одеському художньому училищі. Пленери влаштовували безпосередньо у місті. Студенти писали бульвари, площі, вулиці. Так у творах художника майстерно відтворені краєвиди різних міст України та Європи: Ромни, Париж, Венеція, пейзажі південної Пальміри та багато інших місць, зафіксованих у великій кількості етюдів та зарисовок.

Численні поїздки на пленери в Гадяч, Гурзуф, Седнів, Тимково завершились циклами творів станкового живопису, які поєднували в собі реалізм та імпресіонізм — провідну ознаку південно-руської (одеської) художньої школи.

Як зазначає Ігор Шаров, образ Одеси у творчості Литвиненка складається немов мозаїка з окремих фрагментів, що репрезентують різні грані міста. Мотивами пейзажів майстра стали динамічний ритм гомінливих вулиць, неспішне життя міських садів, спокій парків та міських пляжів. Художник пише історичний центр Одеси — старе місто, яке виступає, як органічна складова природного середовища. Невисокі будинки із золотавого вапняку зі скромним декором, що породжує красу світлотіні, є мовчазними свідками плину часу, зміни людських поколінь («Моя Одеса», 1969 р.). Кількома влучними мазками, без конкретизації деталей, живописець намічає людину. Невеликі за розміром фігурки людей органічно вписуються в оточення. Це надає творам динамізму, підкреслює відчуття скороминучості життя.

Для сучасного періоду (з 1990-х по 2000-ні) характерне загальне зближення кольорового тону картини, що виражалося у відтворенні точних нюансів кольору та світла.

• «Городки» — дипломна робота (1956);
• «Дерибасівська вулиця» — Республіканська художня виставка (1958);
• «Вихідний день» — Республіканська художня виставка (1963);
• «Першотравнева демонстрація» — Республіканська художня виставка (1965);
• «Спуск Кангуна» — Республіканська художня виставка (1967);
• «Сільський футбол» — Республіканська художня виставка (1967);
• «Мамина хата» — Обласна художня виставка (1969);
• «Солдати» — Всесоюзна художня виставка (1970);
• «Травень. 1945» — Республіканська художня виставка (1971);
• «Рання весна» — власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1972);
• «Тиша» — Всесоюзна художня виставка (1973);
• «Алея» — власність Національного художнього музею м. Делі, Індія (1975);
• «Застава з рушницею» — Обласна художня виставка (1978);
• «Кримський пейзаж» — Всесоюзна художня виставка, власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1970);
• «Весна в лісі» — власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1980);
• «Вулиця в Гурзуфі» — виставка сучасного мистецтва, м. Генуя, Італія (1982);
• «Пейзаж з лавкою» — Республіканська художня виставка (1984);
• «Яблоня квітне» — Обласна художня виставка (1985);
• «У лісі» — Республіканська художня виставка (1987);
• «Платани на Пушкінській» — виставка українських художників, м. Париж, Франція (1988);
• «Сосни на Засуллі» — персональна виставка, м. Реджо-Емілія, Італія (1989);
• «Коні на березі Сули» — виставка українських художників, м. Париж, Франція (1990);
• «Венеція. Канал» — групова виставка українських художників, м. Париж, Франція (1991);
• «Початок осені» — персональна виставка, м. Клайнбург — Лондон, Канада(1993);
• «Бабине літо» — персональна виставка, м. Торонто — Клайнбург, Канада(1994);
• «Дорога в Аркаді» — виставка одеських художників до 200-річчя Одеси у Національному художньому музеї України м. Київ, Україна (1994);
• «Бабине літо» — персональна виставка, м. Торонто — Клайнбург, Канада(1994);
• «На вулиці» — власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1995);
• «Одеське узбережжя» — виставка українських художників, м. Афіни, Греція (1997);
• «Пікнік» — міжнародна художня виставка «Арт — 98», м. Одеса, Україна (1998);
• «Пейзаж з лелеками» — виставка до 60-річчя Спілки художників України, музею західного та східного мистецтва, м. Одеса, Україна (1998);
• «Сходи в парку ім. Т. Г. Шевченка» — міжнародна виставка «Арт-Експо», м. Барселона, Іспанія (1999);
• «Одеса. Ланжерон» — персональна виставка, м. Одеса, Україна (1999);
• «Театральна площа» — персональна виставка, м. Аліканте, Іспанія (1999);
• «Вид на провулок Лермонтова» — власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1999);
• «Весна в Одесі» — літня виставка в Королівській художній Академії, м. Лондон, Велика Британія (1999);
• «Осінь» — ювілейна виставка одеських художників «Барви Одеси», Національна спілка художників України, м. Київ, Україна (1999);
• «У саду» — персональна виставка, м. Цинциннаті, США (2000);
• «Вулиця навесні» — групова виставка в галереї Кертез, м. Сан-Франциско, США (2000);
• «Берези» — групова виставка художників південно-російської школи, м. Сан-Франциско, США (2000);
• «У парку санаторія» — групова виставка художників південно-російської школи, м. Сан-Франциско, США (2000);
• «Натюрморт з сонячниками» — Обласна виставка «Назустріч ХХІ сторіччю», м. Одеса, Україна (2000—2001);
• «Сірий день» — Обласна виставка «Назустріч ХХІ сторіччю», м. Одеса, Україна (2000—2001);
• «За книгою» — персональна виставка, м. Лондон, Канада (2000);
• «Ланжерон» — Обласна виставка-конкурс до Дня міста, м. Одеса, Україна (2000);
• «На дачі» — персональна виставка в Одеському літературному музеї, м. Одеса, Україна (2001);
• «Місто в Греції» — персональна виставка в Одеському літературному музеї, м. Одеса, Україна (2001).

• Василенко В. Остаются блики солнца // Веч. Одесса. — 2011. — 2 июня. — С.3: (Выставка).
• Виленский В. Мир красочный, поэтичный, возвышенный // Одес. известия. — 1999. — 26 марта. — С.3: ил. — (Художник и время).
• Гавдзинский А.С. [и др.]. Памяти В.Н. Литвиненко // Веч. Одесса. – 2011. – 5 мая. – С.3: портр.
• Кабаченко В. Володимир Литвиненко. Шлях досконалості // Печатное бюро. — 2012. — СС. 2-14.
• Тарасенко О. А., Тарасенко А. А. Собрание живописи Одессы Людмилы Викторовны Ивановой. Вторая половина ХХ века. — К.: Альма-Пресс, 2004.– 108 с.
• Тимохова И. Мелодии пейзажа // Од. вестник. — 1999 — 21 апреля, № 77 (1871) — С.7: (Культура).
• Шаров І., Толстоухов А. Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. ISBN 966-505-134-2

• Хто був і є у місті Гадяч