Лобізва
Лобі́зва (пол. Łobozew Górny) — село в Польщі, у гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Колишнє бойківське село, у рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено. Населення — 285 осіб (2011[1]).
 Координати 49°22′59″ пн. ш. 22°31′00″ сх. д.
|
Назва
Після 1951 рр. польською адміністрацією село Лобізва поділене на два — Лобозев Ґурни і Лобозев Дольни.
Історія
Село закріпачене в 1526 р. Входило до Перемишльської землі Руське воєводства.
У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1880 році село належало до Ліського повіту, у селі нараховувалося 806 мешканців, з них 36 у фільварку.
У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. входило до складу ґміни Лобізва.
На 01.01.1939 в селі було 1570 жителів, з них 1150 українців-грекокатоликів, 360 українців-римокатоликів, 20 поляків і 40 євреїв[2].
У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Нижньо-Устрицького району[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями, які за три роки окупації винищили євреїв. У серпні 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, у рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області половина села була передана до складу Польщі, де була названа Лобізва Долішня, українське населення насильно виселене в СРСР.
А в 1948 р. вже жителі горішньої частини села Лобізва Нижньо-Устріцького району тодішньої Дрогобицької області вимушені були в місячний термін покинути рідні домівки в ході виселення людей з прикордонної смуги. Тоді їх виселили в ближні села, тобто залишили на території Дрогобицької області. Та 1951 року, згідно з договором «про обмін територіями» задля «вирівнювання кордонів», 121 родина, що складалася з 572 осіб, були виселені у села на Одещині (Будьоннівку, Єреміївку, Бецилове), а на їх місце переселено поляків[5][6]. Замість українців ця частина села також була заселена поляками і названа Лобізва Горішня.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 147 | 34 | 101 | 12 |
| Жінки | 138 | 25 | 79 | 34 |
| Разом | 285 | 59 | 180 | 46 |
Церква
У 1846 р. збудована дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, була парафіяльною, належала до Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.[8]
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 43.
- Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
- КРАЕВЕД. Открываем историю Одесского края. kraeved.od.ua. Процитовано 9 січня 2022.
- Дарія ПЕТРЕЧКО. — До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.— Галичина, 06 вересня 2016 року. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Шематизм Перемиськои єпархії, 1936, с. 121
Посилання
- Łobozew // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 671. (пол.)