Луганський трамвай

Луганський трамвай — система електричного трамваю, що діяла в Луганську з травня 1934 р. до червня 2015 р., та була ліквідована після захоплення міста «ЛНР».

Луганський трамвай
Опис
Країна  Україна
Місто  Луганськ
Дата відкриття 1 травня 1934
Дата закриття 7 червня 2015
Оператор Луганськелектротранс
Маршрутна мережа
Кількість маршрутів 9[1]
Довжина мережі 92 км[1]
Рухомий склад
Кількість вагонів 46, у тому числі 9 службових[1]
Основні типи рухомого складу КТМ-5
К-1
ЛТ-10
КТМ-8
Кількість депо 1
Технічні дані
Ширина колії 1524 мм
Тип живлення контактна мережа
Схема маршрутів

 Луганський трамвай у Вікісховищі

Історія

Схема існуючих та проектованих трамвайних ліній станом на 1938 рік

Перший проект побудови електричної трамвайної системи у місті був запропонований інженером Кульжинським у 1899 році, проте був відхилений міською думою.

Луганський трамвай було відкрито 1 травня 1934 року. Довжина першої пускової ділянки склала близько семи кілометрів. До війни в місті курсувало 32 вагони типів М-34 та Х.

У 1949 році до Луганська з Москви надійшло 5 моторних вагонів Ф та причепних вагонів КП. Впродовж 1950-их років до міста надійшло 30 вагонів типу КТМ/КТП-1, які здійснювали рейси до 1977 року, та близько 90 типу КТМ/КМП-2, що були на ходу до початку 1980-их років. З 1994 року на міських маршрутах курсують трамваї типу ЛТ-10, з 2004 року — вагони типу К-1.

Станом на 1 січня 2010 року на балансі експлуатуючого підприємства перебувало 9 службових і 38 пасажирських вагонів, з яких: 71-605 — 32 одиниці, 71-608К — 1, К-1 — 4, ЛТ-10 — 1[2].

Через війну на сході України з літа 2014 року рух трамваїв припинено, а контактну мережу демонтовано. 5 червня 2015 року було запущено трамвай на маршруті № 5, однак, вже 7 червня рух було знову зупинений. За словами представників «ЛНР», які контролюють місто з 2014 року, поновлення трамвайного руху у місті не планується через низьку рентабельність[3].

Скасовані маршрути (з 1994 по 2008 роки)

№ маршрутуПочатковий пунктКінцевий пунктДовжина (км)Примітки
4Площа ЛенінаТехнікум транспортного будівництваЗакритий 2 лютого 2008[4]
9Квартал Дзержинського3-й кілометрЗакритий 1995 року[5]
12АвтовокзалОбласна лікарняПрацював протягом 1967-1970-х та в 1990—1994 роках[6]
143-й кілометрПлоща ЛенінаІснував протягом 1965—1994 років[7]
15АвтовокзалПлоща Леніна20,5[8]

Маршрути (до літа 2014 року)

Станом на 2014 рік в Луганську діяло 9 регулярних трамвайних маршрутів.

№ маршрутуПочатковий пунктКінцевий пунктДовжина (км)Примітки
1Луганськтепловоз3-й кілометр11,4[9]1 вагон на маршруті[10]
2Квартал Дзержинського3-й кілометр19,7[11]
3ЛуганськтепловозМала Вергунка8,5[12]Працює з перебоями[10]
6ЛуганськтепловозОбласна лікарня19,5[13]
7ЛуганськтепловозПарк Горького10,7[14]1 вагон на маршруті[10]
8Квартал ДзержинськогоАвтовокзал1 вагон на маршруті[10]
10ЛуганськтепловозАвтовокзал14,3[15]
11Квартал ДзержинськогоТехнікум транспортного будівництва23,2[16]1 вагон на маршруті[10]
13Технікум транспортного будівництваАвтовокзал14,9[17]

Галерея

Див. також

Примітки

  1. Луганський трамвай(рос.)
  2. Інвентарний парк пасажирських трамвайних вагонів станом на 01.01.2010. Офіційна статистика. Луганськ. Сайт «Міський транспорт»
  3. Электротранспорт в «ЛНР»: исчезающие плоды цивилизации. Informator. 17 березня 2017. Процитовано 3 травня 2017.(рос.)
  4. Маршрут № 4[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
  5. Маршрут № 9[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
  6. Маршрут № 12[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
  7. Маршрут № 14[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
  8. http://lugansktrams.org.ua/route/tram/15/ Маршрут № 15](рос.)
  9. Маршрут № 1[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)
  10. Розклад руху трамваїв у Луганську Архівовано 4 серпня 2012 у Wayback Machine.(рос.)
  11. Маршрут № 2 Архівовано 13 червня 2012 у Wayback Machine.(рос.)
  12. Маршрут № 3[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)
  13. Маршрут № 6[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)
  14. Маршрут № 7[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)
  15. Маршрут № 10[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)
  16. Маршрут № 11[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)
  17. Маршрут № 13[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)

Посилання

Джерела

  • Електротранспорт України : енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ : Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с. — ISBN 978-966-2321-11-1.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.