Лузія (Рештки людини)

Череп жінки, вік якого становить близько 11-ти тисяч років, виявила в 1974 році в печері Лапа-Вермелья (муніципалітет Лагоа-Санта штату Мінас-Жерайс) група бразильських і французьких археологів, яку очолювала Аннетта Ламінг-Амперер (1917—1977 рр.) . Ім'я Лузія було дано як аналог Люсі — відомої антропологічної знахідки 1974 року в Танзанії віком 3,5 млн років.

Дослідження скелета показали, що Лузія належила до найперших жителів Південної Америки. Череп жінки має овальну форму і маленький за розміром, з підборіддям, яке випирає вперед. Археологи припускають, що Лузії було від 20 до 25 років, коли вона загинула в результаті нещасного випадку або від нападу дикої тварини. Жінка належала до групи, що займалася полюванням і збиранням.

При вивченні краніальної морфології Лузії, Невеш виявив ознаки, властиві сучасним аборигенам Австралії і жителям Африки (при тому, що згідно з сучасними уявленнями про раси, Негроїди і австралоїди генетично дуже далекі один від одного[1][2]). Разом зі своїм аргентинським колегою Ектором Пучьяреллі (Héctor Pucciarelli) з Музею Ла-Плати Невіс сформулював гіпотезу, згідно з якою заселення Америки відбулося в результаті двох різних хвиль мисливців-збирачів з Азії через Беринговий перешийок, який існував до кінця останнього заледеніння. При цьому ці хвилі представляли собою біологічно і етнічно абсолютно різні групи. Перші (так звані «аборигени Америки») перейшли через перешийок близько 14 тисяч років тому — до них належала і Лузія. До цієї ж групи може належити і Кенневікська людина, риси обличчя якого також відмінні від індіанських. Друга група переселенців, що прийшла в Америку близько 11 тис. років тому, в расовому відношенні була ближча до монголоїдів. До неї відносяться майже всі сучасні індіанські народи як Північної, так і Південної Америки.

• Палеоіндіанці
• Заселення Америки

• Neves, Walter Alves e Luís Beethoven Pio. O povo de Luzia: em busca dos primeiros americanos. — Editora Globo, 2008. — ISBN 978-85-250-4418-1.