Луньов Ігор Васильович

Закінчив Одеське вище артилерійське командне училище[1].

У 2001—2003 роках — командир 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Згодом — заступник начальника штабу 6-го армійського корпусу.

Станом на червень 2014 — заступник командувача Високомобільних десантних військ з бойової підготовки. Станом на серпень 2015 — начальник штабу — перший заступник командувача ДШВ.

Здійснював планування й керівництво підрозділами десантних військ під час звільнення від російсько-терористичних угруповань населених пунктів Слов'янськ, Краматорськ, Дебальцеве, Вуглегірськ, Жданівка, Нижня Кринка, а також особисто очолював операції зі знищення бойовиків на блокпостах і в районах їхнього базування.

З 3 жовтня 2014 року безпосередньо керував угрупованням сил і засобів, що обороняли міжнародний аеропорт «Донецьк». Підрозділи під його безпосереднім керівництвом щоденно відбивали до 6-ти атак супротивника. За весь період оборони аеропорту знешкоджено до 5-ти складів боєприпасів російсько-терористичних угруповань, понад 6 вогневих точок мінометів та бойових машин. Знешкоджено понад 70 % особового складу підрозділів терористів «Гіві» та «Мотороли».

З моменту створення Сил спеціальних операцій у січні 2016 року призначений командувачем ССО.

	Мова йшла про ту людину, яка могла б очолити процес формування сил спеціальних операцій, яка б мала для цього відповідний досвід у тому числі і бойовий, яка має відповідний організаційний досвід, вольові якості і теоретичні знання. Виходячи із цих критерій — зупинилися на кандидатурі Луньова.
— Начальник Генштабу Віктор Муженко[2]

Під час інавгурації президента Зеленського Луньов не віддав йому військове вітання, як це передбачується Статутом. В липні 2019-го генерал-лейтенант пояснив цю ситуацію «рефлекторною необережністю», пояснивши, що не варто шукати додаткового змісту в цій події[3].

25 серпня 2020 року, згідно Указу Президента України № 357/2020 був звільнений з посади командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України[4].

Серед вірогідних причин відставки називалася незадовільна діяльність генерала Луньова на посту командувача ССО.

	Останні два роки Сили спеціальних операцій буксували на місці, а безініціативність попереднього командувача генерал-лейтенанта Ігоря Луньова призвела до того, що багато фахівців почало звільнятися із ССО... вплив на розвиток ССО у генерала Луньова був мінімальний, кожна частина ССО «варилася у власному соусі», а заступникам він не давав працювати, оточивши себе відданими, але непрофесійними людьми.
— Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України генерал Сергій Кривонос[5]

Разом із дружиною виховує доньку.

• полковник
• генерал-майор (14.10.2015)[6]
• генерал-лейтенант (05.12.2017)[7]

• Орден Богдана Хмельницького II ступеня (28 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].
• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].
• Орден Почесного Легіону (Legion of Merit) (29 квітня 2021)[10].
• Медаль «За бездоганну службу» III ступеня (10 липня 2002) — За вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, зразкове виконання військового обов'язку[11].

• ЛУНЬОВ Ігор Васильович (збережено на archive.org)
• Присяга призовників
• Пишаймося такими дітьми!^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Командувачем ССО Міноборони став генерал ВДВ Луньов