Павлов Арсен Сергійович

Країни, в яких Арсен Павлов перебував під санкціями

Відомостей про діяльність Арсена Павлова до початку війни на сході України небагато. Майже всю інформацію про нього було отримано з його ж власних інтерв'ю Геннадію Дубовому, що також був бойовиком угруповання Мотороли, та іншим російським кореспондентам. Відомо, що Павлов народився у лютому 1983 року в Комі АРСР. За одними даними місцем народження Арсена є Ухта, за іншими — Сосногорськ[8]. У віці 15 років залишився сиротою, жив разом з бабусею[9].

Під час служби в морській піхоті брав участь у Другій російсько-чеченській війні, провівши у боях близько року. Загалом же прослужив 4 роки в двох різних підрозділах. В армії виконував обов'язки зв'язківця, за що й отримав своє прізвисько[9]. В позаармійському житті опанував професії рятівника, мармурника-гранітника та екструдерщика. Проживав у Ростові-на-Дону, за деякими відомостями працював на автомийці.[10][11][12] В пресі також зустрічається інформація про те, що на Батьківщині Моторола був замішаний у викраденні автомобіля[13], тому поїхав в Україну аби уникнути відповідальності за злочин[14][8], однак сам Павлов пояснив свою присутність на території країни-сусіда наступним чином:

Сів на потяг та приїхав. Не вдавався в подробиці. Росіяни тут, от і приїхав. Казав уже: щойно полетіли коктейлі Молотова на Майдані у співробітників міліції, мені стало зрозуміло — все, це війна. Після того, як нацики заявили, що за кожного свого будуть вбивати десятьох росіян — чекати, поки загроза стане реальністю, сенсу я не бачив. Оригінальний текст (рос.) Сел на поезд и приехал. Не вникал. Русские здесь, вот и приехал. Говорил уже: как только полетели коктейли Молотова на Майдане в сотрудников милиции, мне стало ясно — всё, это война. После того как нацики заявили, что за каждого своего будут убивать десять русских, — ждать, когда угроза станет реальностью, смысла я не видел.

Судячи з того, що на кителі терориста присутні медалі «За повернення Криму» та «За захист Криму»[15], його участь у анексії українських територій не обмежувалася бойовими діями на Донбасі. Відомо, що Павлов брав участь у протистоянні на вулиці Римарській у Харкові в ніч на 15 березня 2014 року, після чого вирушив у Слов'янськ[9].

Відомим же широкому загалу Моторола став у травні завдяки відеосюжетам про ведення війни бойовиками ДНР, які він знімав на камеру GoPro, що була закріплена на його касці. З того часу Павлов став одним з уособлень терористичного руху так званої Новоросії та одним з найчастіше згадуваних у пресі польових командирів. Брав участь у боях за Слов'янськ, де отримав поранення. 18 липня разом з дружиною вирушив до окупованого Росією Криму на лікування, повернувся на Донбас на початку серпня. Під час боїв за Іловайськ командував терористичними підрозділами ДНР, що разом з російською армією взяли у оточення українських воїнів.

З вересня 2014 року бойовики Мотороли брали участь у штурмі Донецького аеропорту, проте діяли вкрай неефективно та раз-пораз зазнавали значних втрат. На початку жовтня з'явилася інформація, що бойовики «Спарти» залили у катакомби під аеропортом гас та підпалили їх, чим спричинили значні втрати серед українських військовиків. Натомість військовий експерт Костянтин Машовець повідомив про інший розвиток подій — терористи, мовляв, закидали підземні ходи димовими шашками, однак захисники аеропорту не постраждали, на відміну від полонених російських спецназівців, що отруїлися газом[16]. Жодну з версій офіційно не було підтверджено. Приблизно в той же час у інтернет-ЗМІ було повідомлено про ліквідацію «Мотороли».[17] Ця інформація виявилася хибною.

У другій половині жовтня 2014 року на YouTube з'явилося відео, на якому Арсен Павлов власноруч обстрілював з автоматичного гранатомета позиції своїх же побратимів, які слали по рації прокльони на його адресу, на що Моторола відповідав, що не знає, звідки ведеться обстріл та сміючись продовжував стріляти далі.[18]

17 листопада 2014 року речник АТО Владислав Селезньов повідомив, що Павлов отримав осколкове поранення під час чергового штурму аеропорту[19], тоді як в таборі ДНРівців заявили, що в груди Мотороли й справді влучив уламок 152-мм снаряда, однак бронежилет врятував його від пошкоджень.[20]

Під час чергового штурму аеропорту 13 січня 2015 року отримав поранення.^{[джерело?]}

Зовнішні відеофайли
	Терорист «Моторола» признається у вбивстві 15 полонених
	Є п’ять свідків вбивства Моторолою українського «кіборга» Брановицького – Amnesty International, Громадське телебачення, 9 травня 2015

4 червня 2016 року Павлов отримав поранення лівого ока і був вивезений до Санкт-Петербургу на операцію.[21][22] Пізніше з'явилися фото, що підтвердили втрату ока.[23][24][25][26]

20-21 вересня 2016 року батальйон «Спарта» на чолі з «Моторолою» виїхали до ЛНР для підтримки Плотницького, який заявив про «спробу перевороту в ЛНР». 23 вересня був арештований Віталій Кисельов, позивний «Комуніст», заступник командира народної міліції «ЛНР».[27] Плотницький також оголосив у розшук колишнього голову «парламенту» Олексія Карякіна.[28] Олександр Захарченко повідомив, що «Моторола» допоміг Плотницькому придушити переворот.[29]

24 і 26 вересня померли у в'язниці ЛНР Геннадій Ципкалов і Віталій Кисельов. За інформацією громадської ініціативи «Права справа», обидва функціонери ЛНР — Ципкалов і Кисельов, — померли від тортур бойовиків батальйону «Спарта».[30] 27 вересня 2016 року Дмитро Снєгирьов припустив, що через згоду «Мотороли» ліквідувати суперників Плотницького, тепер смерть Арсена Павлова буде вигідна всім сторонам конфлікту.[31]

16 жовтня 2016 року загинув внаслідок замаху. У ліфті будинку, де він мешкав у подарованій йому окупаційною владою квартирі (вул. Челюскінців,122, Донецьк),[32] спрацював саморобний вибуховий пристрій.[33][34] Загинув і його охоронець — 35-річний Євген Гадлій («Ґоґа»).[35] Через сильні пошкодження ідентифікувати трупи вдалося тільки по одягу.[36] У той же день директор департаменту комунікацій Міністерства внутрішніх справ України Артем Шевченко[37] і радник голови Служби безпеки України Юрій Тандіт[38] підтвердили факт смерті Арсена Павлова у Донецьку. У той же час Василь Вовк припустив, що звістка про загибель особи є вигадкою[39].

Існує кілька версій щодо причин даного інциденту:

• усунення бойовика силами ФСБ через конфлікт з російськими кураторами;[40]
• вбивство його як важливого свідка для розслідування збиття Boeing 777 у Донецькій обл.;[41]
• зближення Арсена Павлова впродовж останніх кількох місяців із Нікітіною Лілією Олександрівною, у якої були інші впливові залицяльники;[42]
• наявність у бойовика конфліктів з іншими представниками ДНР та ЛНР;[43]

На похорон бойовика, який відбувся 19 жовтня 2016 року в Донецьку, прийшло кілька тисяч осіб[44]. Рух у центрі міста був паралізований. За даними ресурсу «Новости Донбасса», на похороні було до 5 тисяч людей, але значна частина з них — працівники бюджетної сфери, яких зобов'язали прийти на прощальну церемонію[35].