Лутига городня
Лутига городня[1], лутига садова[2][3], городня лобода[1], лутига городяна[1] (Atriplex hortensis) — однорічна салатно-шпинатна рослина родини лободових.
Лутига городня | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
Родина: | Щирицеві (Amaranthaceae) |
Рід: | Лутига (Atriplex) |
Вид: | Лутига городня (A. hortensis) |
Біноміальна назва | |
Atriplex hortensis | |
Синоніми | |
Atriplex acuminata |
Хімічний склад
Листя лутиги садової багаті аскорбіновою кислотою, рутином, амінокислотами та мінеральними речовинами[4]. Народні назви: лобідка, лобода жовта.
Застосування
В їжу вживають листя молодих рослин в стадії розетки або на початку появи молодих пагонів. З листя готують окрошку, зелені борщі, а з відварених на молоці молодого листя — смачну кашу. Листя на зиму засолюють і консервують.[4]
Раніше рослину культивували у центральній чорноземній зоні Росії - одержували зерно, з якого готували кашу і борошно для млинців та оладок. На Кавказі та в Росії молоді листки лутиги використовують замість шпинату. А в суміші з листям щавлю вона йде на приготування щів.[5]
Вирощування
У культурі відома з давніх часів. Вирощують дві форми з листям і стеблами від світло-жовтого до зеленого забарвлення і з червоним листям і стеблами. Першу форму вирощують як овочеву, а другу як декоративну[4].
Лутига садова — холодостійка, не вимоглива до вологи та родючості ґрунту рослина. Росте на слабкозасолених ґрунтах, добре переносить посуху.
Вирощують лутигу садову висівом насіння в ґрунт з міжряддями 45 і 25 см. Висівають насіння рано навесні або під зиму. Щоб продовжити надходження свіжого листя, проводять повторні посіви. Товарна стиглість настає на 28-40-й день, коли рослини досягають висоти 25-30 см. Прибирають лободу вибірково, зрізаючи молоді рослини або обриваючи листя і верхівкові молоді пагони. Урожайність листя становить 2,3-3,8 кг на 1 м²[4]. Для одержання насіння лутигу садову сіють в ті ж терміни і з тією ж шириною міжрядь, що і для продовольчих цілей. Норма висіву насіння становить 5-10 г на 1 м². Якщо до сходів утворюється кірка, потрібно розпушити ґрунт уздовж посіву. З появою сходів в міжряддях проводять 1-2 культивації, а в ряді — розпушування ґрунту. Залишені на насіння рослини проріджують у ряду на відстань 30 см. Дозріває лутига садова в серпні — вересні. Насінники зрізають у період воскової стиглості. Висушені рослини обмолочують. Урожайність насіння становить 300 г з 1 м²[4].
Примітки
- Atriplex hortensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 87.
- Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
- Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил.
- М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.52
Джерела
- Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил.
Джерела
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)