Луїджі Бертоліні

Вихованець футбольної школи клубу «Савона».

У дорослому футболі дебютував 1927 року виступами за команду клубу «Алессандрія», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 117 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Алессандрії», був основним гравцем команди.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Ювентус», до складу якого приєднався 1931 року. Відіграв за «стару синьйору» наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. Граючи у складі «Ювентуса» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. За цей час чотири рази виборював титул чемпіона Італії.

Завершив професійну ігрову кар'єру у нижчоліговому клубі «Рапалло», за команду якого виступав протягом 1937—1940 років.

1929 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 26 матчів.

У складі збірної був учасником домашнього для італійців чемпіонату світу 1934 року, на якому здобув разом з командою титул чемпіонів світу.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1946 року, очоливши тренерський штаб нижчолігового клубу «Ачиреале».

Згодом очолював команди клубів «Реджина» та «Ювентус».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Брешія», команду якого Луїджі Бертоліні очолював як головний тренер 1952 року.