Людвіг фон Шванталер

Щит Геркулеса

Походив з родини скульпторів. Син Франца Якоба Шванталера (1760—1820). Закінчивши гімназію, з 1818 навчався у Мюнхенській академії мистецтв під керівництвом Альбрехта Адама. Смерть батька, який залишив йому в спадок свою майстерню з декількома незакінченими замовленнями, спонукала його перейти від живопису до скульптури, з якою він вже був частково знайомий завдяки урокам батька.

Пам'ятник великого герцога баденського Карла Фрідріха в Карлсруе

Фонтан «Austriabrunnen», Відень

Першими творами молодого скульптора були надгробні пам'ятники. У 1824 Максиміліан I, король Баварії доручив йому виготовити срібний столовий прибор, прикрашений рельєфом із зображенням сюжету з міфу про Прометея. Шванталер виліпив воскову модель, але виконання зі срібла було зупинено внаслідок смерті короля і закінчено лише в 1856. Після цього він зайнявся скульптурними прикрасами Гліптотеки, дорученими йому за пропозицією Петера Корнеліуса.

Його близькість до короля Баварії Людвіга I сприяла тому, що в 1826 скульптор поїхав до Італії як королівський стипендіат, але повинен був повернутися в Мюнхен у зв'язку з хворобою у 1827. Згодом Шванталер, отримавши кошти від короля, знову відправився у країну мистецтва і оселився в Римі (1832—1834), де подружився з Торвальдсеном і, користуючись його порадами і вказівками, створив кілька груп для південного фронтону регенсбурзької Валгалли і невеликі моделі 24-х статуй живописців для прикраси аттика Мюнхенської Старої пінакотеки.

Повернувшись в 1834 на батьківщину, був призначений професором Мюнхенської академії мистецтв і незабаром зібрав навколо себе багато здібних учнів. В його майстерні закипіла робота як самого митця, так і його учнів, які допомагали реалізували його творчі задуми. Головним із співробітників Шванталера був його двоюрідний брат, Франц-Ксавер Шванталер (1798—1854), згодом професор Мюнхенського політехнічного училища. Відомими учнями майстра були швейцарець Роберт Дорер і Август фон Крелінг.

В цей час були вирубані з вапняку статуї живописців для будівлі пінакотеки, моделі яких вже були зроблені раніше. Згодом скульптор виконує серію робіт із оздоблення королівського палацу і різних будівель, якими король Людвіг I облаштовував свою столицю: скульптурні прикраси королівських апартаментів, в тому числі великий фриз, що зображує легенду про аргонавтів, рельєфи на сюжети з творів Гесіода, Піндара, Есхіла, Софокла та Арістофана, композиції на теми з «Одіссеї» і з міфу про Афродіту, дванадцять колосальних статуй правителів Вітельбахського двору і т. д.

Серед монументальних творів Шванталера, виконаних з мармуру або бронзи, широко відомі групи двох фронтонів Валгалли, з яких група південного фронтону, що складається з 15 фігур, виконана за ескізом Крістіана Рауха, a група північного фронтону, також з 15 фігурами («Битва Германа з римлянами») — скомпонована і виліплена самим Шванталером. Дві інших його групи, що представляють відродження Греції, що звільнилася від турецького ярма, прикрашають собою фронтони мюнхенських пропілеїв.

Найважливіша з монументальних творінь скульптора — гігантська (висотою в 18,5 м) бронзова статуя Баварії, споруджена в Мюнхені перед «Галереєю Слави».

З робіт Шванталера в жанрі історичної і портретної скульптури особливо цінні статуї для пам'ятників великого герцога баденського Карла Фрідріха в Карлсруе, співака Фрауенлоба в Майнцькому соборі, Моцарта в Зальцбурзі, імператора Рудольфа Габсбургського в Шпаєрському соборі, великого герцога Людвіга Гессенського в Дармштадті, Гете у Франкфурті-на-Майні, маркграфа Фрідріха-Олександра Бранденбурзького в Ерлангені, графа Йоганна Тіллі і князя Карла Вреде в галереї полководців в Мюнхені, канцлера Вігулія Крейтмайра там же і шведського короля Карла XIV в Норрчепінзі.

Чудовими творами Л. Шванталера є також статуї Венери, Діани, Вести, Аполлона, Амура, Бахуса і Пана в Вісбаденському палаці, виконані з пісковику, і дві біломармурові фігури танцівниць. Ще більшою популярністю користується поширений у багатьох бронзових та гіпсових примірниках «Щит Геркулеса», який Шванталер почав ліпити в Римі і закінчив в Мюнхені; він прикрашений барельєфом в елліністичному дусі і зображує в 140 фігурах головні епізоди оповіді Гесіода про богів давньої Греції.

Роботи Л. Шванталера свідчать про невичерпність його фантазії і незвичайну пластичність його фактури. Тонке відчуття краси, яким він володів, висловлюється як в формах його фігур, так і в їх позах і русі; всі його композиції сповнені життя і разом з тим шляхетні. Незважаючи на близьке знайомство скульптора з класичною старовиною, найкраще йому вдавалися завдання романтичного характеру; проте, трактуючи античні сюжети, він нерідко був гідним суперником Торвальдсена. Твори Л. Шванталера на християнські теми відрізняються більше обдуманістю, ніж щирим почуттям. Ще менш відповідали його таланту теми з новітньої історії і життя, хоча і в цій області створено чимало цінних речей.

Велике зібрання своїх моделей і малюнків він заповідав баварському уряду. У 1837 його художня студія, в якій зберігалися моделі, що залишилися після смерті Л. Шванталера, була перетворена в особливий Шванталерівський музей (Schwanthaler-Museum) і відкрита для громадськості; під час Другої світової війни музей був зруйнований[1][2]. В історії мистецтва це був один з перших меморіальних музеїв художника[3].

Похований на Старому південному кладовищі Мюнхена.

• Фронтони королівського палацу
• статуя «Баварія» (18,5 м висоти)
• статуя Гете
• пам'ятник Моцарту в центрі Зальцбурга на площі Моцарта
• пам'ятник письменника Жана Поля в Байройті
• пам'ятник Ернсту I герцогу Саксен-Кобург-Готському в Кобурзі
• статуя генерала-фельдмаршала і генерала-інспектора князя Карла фон Вреде (Галерея полководців на Одеонсплац)
• Фонтан Австрія у Відні

• Біографія(нім.)