Лютча

Етнографія

Лінгвісти зараховували українців даної місцевості до «замішанців» — проміжної групи між лемками і надсянцями.

Історія

На 1581 р. в селі була церква, до місцевої парафії належали довколишні села, зокрема Бонарівка.

Оскільки власники села були кальвіністами, у селі тривалий час був кальвіністський костел, доки в 1711 р. тодішні власники Тарли не передали маєток у заставу єзуїтам, які негайно впровадили латинський обряд. Українці-грекокатолики села поступово зазнавали процесів латинізації та подальшої полонізації.

Українці-грекокатолики села належали до парафії Коростенька (Красна) Короснянського деканату Перемишльської єпархії. Метричні книги велися з 1784 року.

Після Другої світової війни село опинилось на теренах ПНР.

У 1975-1998 роках село належало до Ряшівського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 1075 246 733 96
Жінки 1172 246 679 247
Разом 2247 492 1412 343

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лютча

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.