Бонарівка

Бонарівка (пол. Bonarówka) — до операції «Вісла» село в Польщі, у гміні Стрижів Стрижівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення 168 осіб (2011[1]). Часто в історіографії зустрічаються помилкові ствердження щодо приналежності даного поселення до лемківського етносу. Насправді ж, воно є одним із 10 замішанських сіл на Ряшівщині.

Село
Бонарівка
пол. Bonarówka
Колишня церква Покрови Пресвятої Богородиці

Координати 49°49′ пн. ш. 21°48′ сх. д.

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Стрижівський повіт
Гміна Стрижів
Перша згадка 1439
Населення 168 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 17
Поштовий індекс 38-111
Автомобільний код RSR
SIMC 0662400
GeoNames 775627
Бонарівка
Бонарівка (Польща)
Бонарівка
Бонарівка (Підкарпатське воєводство)

Історія

Село заклали 1439, коли боярин Бонар дозволив Качмарському, Голею, Голодинському, Лиско у своїх лісах закласти ріллю[2], а Церква Покрова Пресвятої Богородиці мала бути закладена бл. 1460 р. і на 1581 відносилась до парафії с. Лютча.

Членкині Союзу Українок в Бонарівці. 1934 рік

.

«На північ від Лемківщини і на захід від Надсяння, між Ряшевом і Коросно, в оточенні польських сіл лежав „український острів“ з десяти сіл: Бонарівка, Ванівка, Опарівка, Коростенка, Ріпник, Петруша Воля, Чорноріки, Близенька, Гвоздянка і Яблуниця. Видатний мовознавець Іван Верхратський виділив ці 10 сіл в окрему групу і назвав їх замішанці — бо вони ніби замішалися чи то між поляками, чи то між лемками і надсянцями. А на думку польського академіка Зелінського, Верхратський назвав так ці села, бо в їх говiрці знайшов не тільки надсянський і лемківський, а й бойківський і навіть східно-український елемент. Професор Львівського університету Ізидор Шараневич вважав, що територія між Стрижевом і Коросном була заселена полоненими козаками[2] У 1904 засновано сільську школу. У селі з початку ХХ ст. діяли українські товариства «Рідна школа», «Просвіта» з читальнею, хором, «Союз українок», «Луг» (1931), Братство тверезості, осередок ОУН, кооперативи «Згода» (1926), «Ощадність» (1926), молочарня «Маслосоюзу». На початку ХХ століття багато бонарів'ян емігрувало в Манчестер, штат Нью-Гемпшир в якості робітників прядильного млина Amoskeag Manufacturing Company.

Кооператив "Згода", який виник в селі Бонарівка у 1926 році. Містився в новій хаті Василя Пащака. Перша крамарка була Анна Пащак, після її смерті став брат Микола Пащак

У селі народився о. Василь Опарівський, батько Ярослави Бандери, любив відпочивати Тарас Франко. На цвинтарі була похоронена вчителька Юлія Опарівська (дружина о. В. Опарівського), вбита 22 липня 1944 у сусідньому селі бойовиками Армії Людової.

На 1.01.1939 в селі проживало 1150 мешканців (1135 українців-грекокатоликів, 5 українців-римокатоликів, 5 поляків, 5 євреїв та інших національностей)[3]. До села належав також хутір Буди Висоцькі з чисто українським населенням (на 1936 рік — 39 українців-грекокатоликів). В селі була парафіяльна дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в 1841 р., парафія належала до Короснянського деканату.

Після 2-ї світової війни село опинилось на теренах ПНР. Українське населення (близько 220 родин) було виселено з села у травні 1945 р. внаслідок укладення радянсько-польського договору на Івано-Франківщину. На 2002 у селі проживало 178 мешканців (менше 50 родин). Давня церква УГКЦ використовується як філіальний костел РКЦ і включена у Шлях дерев'яної архітектури (Підкарпатське воєводство).

Мапа села Бонарівка 1851. Оригінал знаходиться в архіві в Перемишлі

У 1975—1998 роках село належало до Ряшівського воєводства.

Відомі люди

Народився

  • Микола Голей (нар. 1939) — український поет.
  • Падох Василь — адвокатський кандидат, повітовий комісар ЗУНР судового повіту Янів, убитий поляками 8 червня 1919 року коло селища Погар,[4] похований у с. Сливки, перепохований у 1922 році в Самборі.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 84 19 59 6
Жінки 84 15 47 22
Разом 168 34 106 28

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бонарівка

Джерела

  • Ярослав Пащак «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. — 204 с. — ISBN 966-01-0150-3[1]
  • Бойда А.  Переселення жителів села Бонарівка на терени Української СРСР (в контексті переселенських рухів середини 1940-х рр. і операції «Вісла» 1947 р.) // Краєзнавець Прикарпаття. -  № 34 липень-грудень 2019 рік - с. 13-15.

Посилання

  1. НБУ ім. В. І. Вернадського. Каталог
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.