Люча

Лю́ча — село Косівського району Івано-Франківської області. Розташоване в масиві Покутсько-Буковинські Карпати, на північно-східному вигині Карпатської дуги, за 21 км від Коломиї.

село Люча
Країна  Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Косівський район
Рада Лючанська сільська рада
Основні дані
Засноване 1438
Населення 1287
Площа 41,78 км²
Густота населення 30,8 осіб/км²
Поштовий індекс 78616
Телефонний код +380 03478
Географічні дані
Географічні координати 48°23′58″ пн. ш. 24°53′50″ сх. д.
Водойми Лючка, 
Рушір, три озера при річці Рушір під горою Пугачівка
Місцева влада
Адреса ради 78616 Івано-Франківська область, Косівський район, с. Люча
Карта
Люча
Люча
Мапа

Історія

Перша письмова згадка про село відноситься до 4 березня 1437 року[1]. У податковому реєстрі 1515 року документується 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі[2].

Село росло разом із збільшенням попиту на сіль і деревину із навколишніх лісів. Основу господарської діяльності селян тих часів становило солеваріння та лісозаготівля. В селі діяли три криниці із соляною ропою — «соровицею». Селяни ще займались скотарством і землеробством.

В роки боротьби УПА проти радянських окупантів лючани брали активну участь у повстанні, багато навіть нe причeтних до УПА було вивeзeно до Сибіру, дe утримувалися в тюрмах дeсятки років. Багато так і нe повeрнулися, однак серед лючан знайшлася пара продажних зрадників. Не за добре слово «допомагали» органам держбезпеки в боротьбі проти українських повстанців Михайло Бойчук з дружиною Анастасією Шапошниковою. У їхній «гостинній» хаті завжди був під рукою принесений чекістами спецпрепарат для підсипання до їжі підпільникам. Паралізуючої отрути подружня пара для повстанців не шкодувала[3].

Сьогодення

Природні умови гірського рельєфу і вільне розташування садиб сприяли утворенню чисельних житлових груп, що дістали статус присілків, або кутків, зі своєю окремою назвою. Сьогодні Люча має їх 23: Рушір, Нижні і Вижні Лази, Бачулець, Верх, Ґлоди, Петрятин, Баньки, Мочіра, Пістинь, Мочіри, Ґрейнарівка, Підплита, Депутат, Царина, Дуброва, Медвежа, Підкичера, Гора Підрункова, Гора Піджбирна, Долішній і Горішній Кут, Центр.

Сьогодні Люча — це сучасне гуцульське село, яке зберегло дух древніх традицій та всіляко старається підтримувати цей вогник. Основним напрямком подальшого розвитку села є туризм.

Люча надзвичайно мальовниче село. Маючи неповторні ландшафти, річки та водоспади, краєвиди гір, полів та полонин, Люча не поступається туристичною привабливістю своїм сусідам — відомим селам Шешори та Космач.

Пам'ятки, природа
  • Пам'ятний знак про знесення панщини
  • Символічна могила Борцям за Волю України
  • Каплиця на честь Незалежності України, Каплиця Божої Матері, Біла каплиця, Червона каплиця, Каплиця На Завою, Каплиця на Долішньому Куті, Каплиця у Рушорі, Каплиця у Нижніх Лазах, Священича резиденція, Пам’ятник битви УПА з москалями, Пам’ятник воякам УПА Михайлові Лисишину та Петрові Полюку, Мала церква Св. Покрови на полонині Ґрошет
  • Рушірський водоспад (висота падіння — 4 м)
  • Водоспад «Під Пугачівкою» (штучний, висота — 6 м)
  • Водоспад Лючі (втрачено)

Церква Вознесіння Христового

Храм побудований в 1844 році, освячений в 1846 році. У радянський період церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1166)[4]. Використовується парафією УГКЦ. Церква зрубна, хрестопдібна в плані, з квадратною навою та вузькими боковими раменами, складена з колод. Опасання церкви лежить на вінцях зрубів. Нава має восьмигранну основу на якій розташована шатроподібна баня з ліхтарем та маківкою. Бокові зруби мають високі двоскатні дахи, які досягають половини восьмигранної частини нави. Церква має довгий широкий бабинець. Стіни над опасанням, дахи були перекриті бляхою, стіни під опасанням мають вигляд відкритого зрубу. До церкви прибудовані ризниці. В церкві зберігся пишний різьблений іконостас. Інтер'єр прикрашає живопис, датований XIX ст.[5][6][7][8][9]

Докладніше: Церква Вознесіння Христового (Люча)

Примітки
  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.20, №170
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 173 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  3. За межею повернення
  4. П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 17 березня 2021.
  5. Історія села Люча Косівського району — Інститут Україніки - міжнародна громадська організація. www.ukrainica.org.ua. Процитовано 30 березня 2021.
  6. Люча с Церква Вознесіння. www.pslava.info. Процитовано 29 березня 2021.
  7. Протопресвітеріати. Коломийська єпархія УГКЦ. Процитовано 30 березня 2021.
  8. Люча — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 29 березня 2021.
  9. Церква Люча Косівський район. decerkva.org.ua. Процитовано 30 березня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.