Люшков Генріх Самойлович

Ге́нріх Само́йлович Люшко́в (1900[1], Одеса, Одеське градоначальництво, Російська імперія 19 серпня 1945(1945-08-19), Далянь, Японська імперія) — один з керівників органів радянської державної безпеки, комісар державної безпеки 3-го рангу (29.11.1935). Втікач, який завдав чималої шкоди комуністичному режимові в СРСР.

Люшков Генріх Самойлович
Народився 1900[1]
Одеса, Одеське градоначальництво, Російська імперія
Помер 19 серпня 1945(1945-08-19)
Далянь, Японська імперія
Країна  СРСР
Діяльність політик
Учасник Громадянська війна в Росії
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Народився у лютому 1900 року в сім'ї одеського кравця-єврея. З 1916 працював конторщиком. У липні 1917 вступив до РСДРП(б), згодом — до Червоної гвардії в Одесі. У 1918—1919 роках на підпільній роботі. З лютого 1919 політпрацівник Червоної армії, начальник політвідділу бригади. У 1920 закінчив Гуманітарно-суспільний інститут, після червня 1920 — у ВЧК-ГПУ Тирасполя, Одеси, Кам'янця-Подільського, Проскурова (нині Хмельницький).

З травня 1930 року — голова Секретного відділу, з квітня 1931 — Секретно-політичного відділу (СПВ) ГПУ України. З серпня 1931 — заступник начальника СПВ ОГПУ-НКВС СРСР. На початку 1930-х Люшкова направили до Німеччини. Займався він промисловим шпигунством. У його завдання входило вивчення промислового потенціалу головної у той час німецької літакобудівної фірми «Юнкерс». Складена Люшковим ґрунтовна доповідь з цієї проблеми потрапила до Сталіна, який цікавився питаннями авіації. Він запам'ятав ім'я автора. Коли заарештували Ягоду, все керівництво СПВ було ліквідоване. Люшкова ці репресії не зачепили, — навпаки, він дістає призначення на відповідальний пост начальника управління НКВД Азово-Чорноморського краю, що не могло відбутися без згоди вождя.

З серпня 1936 — начальник управління НКВС Азово-Чорноморського краю. З 1937 р. — депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (представляв там Колиму), з липня — начальник управління НКВС Далекосхідного краю. Активний учасник більшовицьких репресій. Так, у 1937 — початку 1938 Люшков, у той час начальник Далекосхідного управління НКВС, за сталінським завданням керував арештами, розстрілами в краї (за один рік було репресовано 250 тисяч чоловік, з них 7 тисяч розстріляно), депортацією до Середньої Азії близько 200 тисяч корейців. Кавалер ордена Леніна (1937) i двох орденів Червоного прапора (бойового).

У середині 1938 Лев Мехліс і Михайло Фріновський приїхали «наводити лад» серед місцевих чекістів. Люшкову було запропоновано виїхати до Москви. 13 червня 1938, побоюючись арешту, перейшов кордон із Маньчжурією і здався японцям. Втеча комісара держбезпеки стала незабаром побічною причиною боїв на озері Хасан.

Співпрацював з таємними службами Японії, з розвідкою Квантунської армії. Після втечі працював у Токіо і Дайрені в розвідорганах японського генштабу (у «Бюро з вивчення Східної Азії», радником 2-го відділу штабу Квантунськой армії). Видав японцям найбільших агентів органів НКВС на Далекому Сході (зокрема, колишнього генерала В. Семенова — факт, встановлений істориком З. Балмасовим), що спростовує версії про втечу Люшкова як спецоперацію радянської розвідки з метою дезінформації.

Убитий у Дайрені начальником військової місії Такеока (незадовго до заняття міста радянськими військами).

Примітки

  1. 20th Century Press Archives — 1908.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.