Лібертаріанський консерватизм

Лібертаріáнський консервати́зм[1], лібертарний консерватизм[2][3] або консервативне лібертаріанство[4] - це права політична ідеологія, що характеризується поєднанням елементів консерватизму та лібертаріанства[1][3][5][6][7]. Засновником цієї ідеології є Франк Майер. Кандидат філофських наук[8] Едуард Юрченко вважає основним джерелом лібертарного консерватизму Ганса-Германа Гоппе[2], що вважав, що кожен консерватор повинен бути лібертаріанцем, а кожен лібертаріанець повинен бути консерватором[9]. В цей же час, кандидатка політичних наук Зоряна Оніпко зазначає, що погляди Гоппе різняться з поглядами інших лібертарних консерваторів[6]. В США, лібертаріанські консерватори - це послідовники батьків-засновників США[10] та багато хто з них є прибічниками Республіканської партії США[11].

Прапор, що символізує поєднання лібертаріанства та консерватизму
Ця стаття є частиною серії статей про
Консерватизм
  •   Портал «Консерватизм»
  •   Портал «Політика»

Історія

Через свою спорідненість з класичним лібералізмом[12] та через те, що погляди лібертарних консерваторів схожі до поглядів батьків-засновників США[1][10], то погляди схожі на консервативне лібертаріанство можна побачити в США та Британії ще в XVIII-XIX ст.[1][13][14].

Проте, остаточно синтезувалася ця ідея у 1950-х роках Франком Мейером[6][15], котрий виклав свої ідеї в роботах "У захист свободи: Консервативне кредо" та "Консервативний мейнстрім".

У 1990-х роках сформувалося палео-лібертаріанство, що є суміжним до консервативного лібертаріанства. Лью Роквел у своєму маніфесті "Справа для палео-лібертаріанства" написав, що треба знову відновити поєднання консерватизму та лібертаріанства[16]. Одним із направленням лібертарного консерватизма є християнське лібертаріанство[11]. Проте, це направлення є молодим і ще не остаточно відділилося від консервативного лібертаріанства.

Ганс-Герман Гоппе вважав, що кожен лібертаріанець повинен бути консерватором, а кожен консерватор - лібертаріанцем[9]. Свої основні ідеї він виклав у 2000-х роках у своїй праці "Демократія: скинутий бог".

Основні тези

Економіка

Лібертаріанський консерватизм підтримує лібертаріанську ідею вільного ринку[1][7][14]. Ряд лібертарних консерваторів віддають перевагу австрійській економіці і критично ставляться до фіатних грошей[7]. Він також підтримує, де це можливо, послуги з приватизації, які традиційно надаються урядом[7]. Консервативні лібертаріанці виступають за мінімальне регулювання урядом соціального життя[7]. Відстоює фіскальну дисципліну та повагу до контрактів[7].

Філософські засади

В основі консервативно-лібертаріанського погляду лежить концепція особистості[14]. Слідом за Локком консервативні лібертаріанці вважають людей «вільними, рівними та незалежними». Свобода особистості корениться в її здатності мислити самостійно[1][14]. Однак здебільшого консервативно-лібертаріанський погляд на свободу орієнтований на зовнішній світ[14]. Це і є консервативною "частиною" цієї ідеології є філософія консервативного суспільства, що виникло не внаслідок постійного державного регулювання життя людей, а внаслідок активної діяльності громадянського суспільства[7].На консервативно-лібертаріанський погляд, індивіди також рівні. Ця рівність розуміється формально: хоча люди різняться за багатьма аспектами, наприклад, за своїми здібностями, соціальним статусом і кількістю майна, яким вони володіють, вони рівні в тому сенсі, що кожен має однакові претензії на свободу, а також право на рівний захист і поводження відповідно до закону[14]. Крім того, лібертарні консерватори вважають, що вільний ринок приносить суспільству соціальну стабільність[1]. Часто, лібертаріанські консерватори є християнами, що зумовило виникненню християнського лібертаріанства[11].

Див. також

Примітки
  1. Кирилюк, Федір (2009). Філософія політичної ідеології. Київ: Центр Учбової літератури. с. 176–179. ISBN 978-966-364-976-4.
  2. Юрченко, Е. А. (2013). Традиціоналізм та лібертарний консерватизм: порівняння та перспективи синтезу (погляд в контексті творчості Ханса-Херманна Хоппе та Юліуса Еволи). Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Філософія. Соціологія. Політологія (21, вип. 23(3)). с. 252. ISSN 9125-0912. Процитовано 1 січня 2022.
  3. Либертарный консерватизм. academic.ru (російською).
  4. Camacho, Enrique (2015). Conservative libertarianism and the ethics of borders (англійською). Distrito Federal: Universidad Panamericana.
  5. Johnston, Larry (2007). Politics: An Introduction to the Modern Democratic State. Toronto, Ontario: University of Toronto Press. ISBN 978-1-4426-0040-9. - С. 154-156.
  6. Оніпко, Зоряна. Ідеологія лібертаріанства: витоки та еволюція. Чтиво.
  7. Yadav, Aryma Brajesh. An Insight into Libertarian Conservatism.
  8. Едуард Юрченко - лідер Ордену, університетський викладач та "традиціоналіст" — Reporting Radicalism in Ukraine. reportingradicalism.org. Процитовано 13 лютого 2022.
  9. Хоппе, Ганс-Герман. Демократия низвергнутый бог. С. 162. С. 162.
  10. Віктор Фрідман (17 квітня 2013). «Соціалістичні штати америки». archive.is (російською). Процитовано 1 січня 2022.
  11. Виды либертарианства. sc2tv.ru (російською). Процитовано 29 січня 2022.
  12. Консерватизм другої половини XX ст.. Pidru4niki. Процитовано 26 січня 2022.
  13. TRANSFORMING FREE SPEECH. publishing.cdlib.org. Процитовано 26 січня 2022.
  14. Heyman, Steven (2014). The Conservative-Libertarian Turn in First Amendment Jurisprudence.
  15. Fesser, Edward. What Libertarianism Isn’t. archive.lewrockwell.com (англійською). Процитовано 30 січня 2022.
  16. Rockwell, Llewelyn (1990). The Case for Paleo-Libertarianism.

Джерела та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.