Лібертаріанський консерватизм
Лібертаріáнський консервати́зм[1], лібертарний консерватизм[2][3] або консервативне лібертаріанство[4] - це права політична ідеологія, що характеризується поєднанням елементів консерватизму та лібертаріанства[1][3][5][6][7]. Засновником цієї ідеології є Франк Майер. Кандидат філофських наук[8] Едуард Юрченко вважає основним джерелом лібертарного консерватизму Ганса-Германа Гоппе[2], що вважав, що кожен консерватор повинен бути лібертаріанцем, а кожен лібертаріанець повинен бути консерватором[9]. В цей же час, кандидатка політичних наук Зоряна Оніпко зазначає, що погляди Гоппе різняться з поглядами інших лібертарних консерваторів[6]. В США, лібертаріанські консерватори - це послідовники батьків-засновників США[10] та багато хто з них є прибічниками Республіканської партії США[11].
Ця стаття є частиною серії статей про |
Консерватизм |
---|
Течії та напрямки |
|
Історія
Через свою спорідненість з класичним лібералізмом[12] та через те, що погляди лібертарних консерваторів схожі до поглядів батьків-засновників США[1][10], то погляди схожі на консервативне лібертаріанство можна побачити в США та Британії ще в XVIII-XIX ст.[1][13][14].
Проте, остаточно синтезувалася ця ідея у 1950-х роках Франком Мейером[6][15], котрий виклав свої ідеї в роботах "У захист свободи: Консервативне кредо" та "Консервативний мейнстрім".
У 1990-х роках сформувалося палео-лібертаріанство, що є суміжним до консервативного лібертаріанства. Лью Роквел у своєму маніфесті "Справа для палео-лібертаріанства" написав, що треба знову відновити поєднання консерватизму та лібертаріанства[16]. Одним із направленням лібертарного консерватизма є християнське лібертаріанство[11]. Проте, це направлення є молодим і ще не остаточно відділилося від консервативного лібертаріанства.
Ганс-Герман Гоппе вважав, що кожен лібертаріанець повинен бути консерватором, а кожен консерватор - лібертаріанцем[9]. Свої основні ідеї він виклав у 2000-х роках у своїй праці "Демократія: скинутий бог".
Основні тези
Економіка
Лібертаріанський консерватизм підтримує лібертаріанську ідею вільного ринку[1][7][14]. Ряд лібертарних консерваторів віддають перевагу австрійській економіці і критично ставляться до фіатних грошей[7]. Він також підтримує, де це можливо, послуги з приватизації, які традиційно надаються урядом[7]. Консервативні лібертаріанці виступають за мінімальне регулювання урядом соціального життя[7]. Відстоює фіскальну дисципліну та повагу до контрактів[7].
Філософські засади
В основі консервативно-лібертаріанського погляду лежить концепція особистості[14]. Слідом за Локком консервативні лібертаріанці вважають людей «вільними, рівними та незалежними». Свобода особистості корениться в її здатності мислити самостійно[1][14]. Однак здебільшого консервативно-лібертаріанський погляд на свободу орієнтований на зовнішній світ[14]. Це і є консервативною "частиною" цієї ідеології є філософія консервативного суспільства, що виникло не внаслідок постійного державного регулювання життя людей, а внаслідок активної діяльності громадянського суспільства[7].На консервативно-лібертаріанський погляд, індивіди також рівні. Ця рівність розуміється формально: хоча люди різняться за багатьма аспектами, наприклад, за своїми здібностями, соціальним статусом і кількістю майна, яким вони володіють, вони рівні в тому сенсі, що кожен має однакові претензії на свободу, а також право на рівний захист і поводження відповідно до закону[14]. Крім того, лібертарні консерватори вважають, що вільний ринок приносить суспільству соціальну стабільність[1]. Часто, лібертаріанські консерватори є християнами, що зумовило виникненню християнського лібертаріанства[11].
Див. також
Примітки
- Кирилюк, Федір (2009). Філософія політичної ідеології. Київ: Центр Учбової літератури. с. 176–179. ISBN 978-966-364-976-4.
- Юрченко, Е. А. (2013). Традиціоналізм та лібертарний консерватизм: порівняння та перспективи синтезу (погляд в контексті творчості Ханса-Херманна Хоппе та Юліуса Еволи). Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Філософія. Соціологія. Політологія (21, вип. 23(3)). с. 252. ISSN 9125-0912. Процитовано 1 січня 2022.
- Либертарный консерватизм. academic.ru (російською).
- Camacho, Enrique (2015). Conservative libertarianism and the ethics of borders (англійською). Distrito Federal: Universidad Panamericana.
- Johnston, Larry (2007). Politics: An Introduction to the Modern Democratic State. Toronto, Ontario: University of Toronto Press. ISBN 978-1-4426-0040-9. - С. 154-156.
- Оніпко, Зоряна. Ідеологія лібертаріанства: витоки та еволюція. Чтиво.
- Yadav, Aryma Brajesh. An Insight into Libertarian Conservatism.
- Едуард Юрченко - лідер Ордену, університетський викладач та "традиціоналіст" — Reporting Radicalism in Ukraine. reportingradicalism.org. Процитовано 13 лютого 2022.
- Хоппе, Ганс-Герман. Демократия низвергнутый бог. С. 162. С. 162.
- Віктор Фрідман (17 квітня 2013). «Соціалістичні штати америки». archive.is (російською). Процитовано 1 січня 2022.
- Виды либертарианства. sc2tv.ru (російською). Процитовано 29 січня 2022.
- Консерватизм другої половини XX ст.. Pidru4niki. Процитовано 26 січня 2022.
- TRANSFORMING FREE SPEECH. publishing.cdlib.org. Процитовано 26 січня 2022.
- Heyman, Steven (2014). The Conservative-Libertarian Turn in First Amendment Jurisprudence.
- Fesser, Edward. What Libertarianism Isn’t. archive.lewrockwell.com (англійською). Процитовано 30 січня 2022.
- Rockwell, Llewelyn (1990). The Case for Paleo-Libertarianism.
Джерела та література
- Види лібертаріанства
- Християнське лібертаріанство
- Консервативне лібертаріанство - academic.ru
- Консервативне лібертаріанство - urbandictionary.com
- Чим лібертаріанство не є
- Юрченко Е. А. Традиціоналізм та лібертарний консерватизм: порівняння та перспективи синтезу (погляд в контексті творчості Ханса-Херманна Хоппе та Юліуса Еволи) / Е. А. Юрченко // Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Філософія. Соціологія. Політологія. - 2013. - Т. 21, вип. 23(3). - С. 251-258.