Лібуша (село)

Розташування

Лежить у Низькому Бескиді, у долині річки Лібушанки — правої притоки Ропи. Село знаходилось у смузі українських сіл на межі з Малопольщею.

Історія

Згадується в 1343 р. як власність Санда Пенянжка. Село закріпачене 30 вересня 1348 р. актом короля Казимира III Великого на користь якогось Якуба.

З XVI ст. до 1772 р. Лібуша була центром волості негродового Лібуського староства, яка об'єднувала 8 сіл. В селі процвітало ткацтво.

З 1856 р. село було одним з центрів нафтовидобутку. В 1872 р. збудована нафтопереробна фабрика. На 1875 р. експлуатацію проводили 15 свердловин. Нафтопереробна фабрика працювала до 1937 р..

У роки Першої світової війни на території села точилися запеклі бої та так званий Горлицький прорив, після них залишився військовий цвинтар.

На 1936 р. в селі був 1 греко-католик, село належало до греко-католицької парохії Розділля Горлицького деканату.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 1572 360 1056 156
Жінки 1671 371 963 337
Разом 3243 731 2019 493

Місцеві пам'ятки

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

  • Дерев'яний костел початку XVI ст.
  • Військове кладовище з Першої світової війни № 101.

Примітки

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лібуша (село)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.