Лігачов Єгор Кузьмич

Народився в родині селян Кузьми Антоновича Лігачова та Мотрони Кузьмівни Бєлоусової. Мав старшого брата Дмитра (1918-1945). У 1937 році закінчив новосибірську середню школу № 12. Трудову діяльність розпочав у 1942 році в Новосибірську на авіаційному заводі, працював інженером-технологом, начальником групи технічного відділу.

У 1943 закінчив Московський авіаційний інститут за спеціальністю літакобудування. Повернувшись в Новосибірськ, працював на авіазаводі імені Чкалова інженером.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1944 році висунутий на комсомольську роботу, був секретарем Дзержинського районного комітету ЛКСМУ міста Новосибірська, секретарем, а потім 1-м секретарем Новосибірського обласного комітету ВЛКСМ.

У 1949 році (за іншим даними в 1951 році) здобув другу вищу освіту у Вищій партійній школі при ЦК ВКП(б).

У 1949—1953 роках — лектор і завідувач відділу Новосибірського міського комітету ВКП(б).

У 1953—1955 роках працював начальником управління культури Новосибірського облвиконкому, а у 1955—1958 роках — заступником голови виконавчого комітету Новосибірської обласної ради депутатів трудящих.

У 1958—1959 роках — 1-й секретар Совєтського районного комітету КПРС міста Новосибірська.

У 1959—1961 роках — секретар Новосибірського обласного комітету КПРС.

З 1961 по 1962 рік — завідувач сектору, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КПРС по РРФСР. З 1962 по 1964 рік — заступник завідувача відділу партійних органів ЦК КПРС по промисловості РРФСР. З 1964 по 1965 рік — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КПРС по РРФСР.

З 26 листопада 1965 по 29 квітня 1983 року — 1-й секретар Томського обласного комітету КПРС.

У 1983 році, за пропозицією Генерального секретаря ЦК КПРР Юрія Андропова, призначений завідувачем відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС (1983—1985).

З 26 грудня 1983 по 2 липня 1990 року — секретар ЦК КПРС. 23 квітня 1985 року обраний також членом Політбюро ЦК КПРС.

З вересня 1988 по 1990 рік — голова Комісії ЦК КПРС з питань аграрної політики.

У березні 1985 року підтримав кандидатуру Михайла Горбачова на посаду Генерального секретаря ЦК КПРС. У 1985—1988 роках, будучи секретарем ЦК КПРС з ідеології, фактично був другою людиною в партії і державі. До 1988 року був одним з ініціаторів і провідників Перебудови. Після 1988 року, коли в СРСР почалися запущені Перебудовою руйнівні процеси, неодноразово виступав з критикою методів і темпів здійснення соціально-економічних і політичних реформ в СРСР.

У липні 1990 року звільнений від посади секретаря ЦК КПРС і виведений зі складу Політбюро ЦК КПРС.

У грудні 1991 року був одним із тих, хто підписав звернення до Президента СРСР і Верховної Ради СРСР з пропозицією про скликання надзвичайного З'їзду народних депутатів СРСР.

З 1993 року і до лютого 2013 — член ЦК КПРФ. З 1 липня 1995 року по 16 квітня 2005 року — заступник голови — секретар Ради Союзу компартій — КПРС. З 16 квітня 2005 року по 1 листопада 2014 року — секретар Ради СКП—КПРС.

У 1999—2003 роках — депутат Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації третього скликання від Томської області (одномандатний виборчий округ № 174) — найстаріший депутат цього скликання. Як найстарший депутат 18 січня 2000 року відкрив перше засідання Державної думи III скликання.

Потім — на пенсії. Восени 2013 року, будучи у 92-літньому віці, переніс операцію на серці.

На початку травня 2021 року госпіталізований до реанімації із діагнозом — двостороння пневмонія, був підключений до апарату штучної вентиляції легенів. Огляд виявив множинні вегетативні порушення, лікарі оцінили стан Лігачова як вкрай важкий.

Помер 7 травня 2021 року[4].

• два ордени Леніна (1970, 1980)
• орден Жовтневої Революції (1976)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (1948, 1967)
• орден Вітчизняної війни І ступеня (23.04.1985)
• орден «Знак Пошани» (1957)
• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Медаль «За освоєння цілинних земель» (1957)
• Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1975)
• Почесний громадянин Томської області (20.11.2000)
• медаль «За видатний внесок у розвиток Сибіру» (Сибірське відділення РАН, 2003)
• орден «Томської Слава» (Томська область, 20.05.2014)
• Почесний громадянин міста Томськ (27.11.2015)

• У Москві помер колишній секретар ЦК КПРС Єгор Лігачов// УНН, 8.5.2021

• У віці 100 років помер радянський консерватор Єгор Лігачов// Радіо Свобода, 8.5.2021
• Радянський консерватор Єгор Лігачов відзначив 100-річчя /Радіо Свобода, 29.11.2020/
• Сюжет «Взгляда» об антиалкогольной кампании Горбачева
• Биография на сайте Госдумы
• Легенда томской политики. Лигачеву — 90!
• Спасибо Лигачеву: топ-10 достижений региона, которыми Томская область обязана Егору Кузьмичу
• Егор Лигачев: «Душой я в Сибири»
• Академик Г. А. МЕСЯЦ: Облик идеи
• Личный фонд Е. К. Лигачева в ЦДНИ ТО