Лікіно-Дульово

Наприкінці 18 століття Лікіно було селом, Дульово перетворилося на пустку, де в 1832 році підприємець Матвій Кузнецов побудував порцеляновий завод, навколо якого і виросло селище. В 1870 році в Лікіно заснована мануфактура О. Ф. Смирнова, навколо виросло фабричне селище.

20 листопада з цих селищ утворено робітниче селище Лікіно-Дульово. 1 грудня 1937 року воно отримало статус міста. Назва села «Дульово» походить від некалендарного імені Дуля, «Лікіно» — від Ліка, зменшувальної форми імен Полікарп, Глікерія або іншого імені, яке містить елемент лік-[3][4].

Місто Лікіно-Дульово має власну символіку — герб та прапор. Основою міського герба є символічне зображення містоутворюючих підприємств — Лікінського автобусного заводу, Дульовського порцелянового заводу, Лікінської мануфактури та Дульовського заводу фарб. Герб міста було затверджено 10 вересня 1997 року. Прапор міста затверджено 7 травня 1999 року.[5][6]

Місто Лікіно-Дульово є важливим центром економіки Московської області. Основними підприємствами міста ВАТ Лікінський автобусний завод (ЛіАЗ) який спеціалізується на складанні автобусів та тролейбусів, підприємство входить до складу автомобілебудівної групи ГАЗ. З 1959 року на заводі складали понад 260 тисяч автобусів.

Окрім того в місті працює ЗАТ «Дульовська порцеляна», яке засновано у 1832 році та виготовляє порцеляново-фаянсовий посуд.[7]

[8]

Палац культури дульовського порцелянового заводу

У місті розташовано вечірнє відділення Московської академії автомобільного та тракторного машинобудування.

У Лікіно-Дульово працюють міський краєзнавчий музей та музей Дульовського порцелянового заводу.

У міській забудові переважають переважають одноповерхові дерев'яні а також 5-9 поверхові будинки. Хоча місто не є багате пам'ятками архітектури, однак в районі Дульово збереглася церква Івана Богослова яка датується початком 20 століття та належить до неовізантійського стилю. Також у місті збереглося ряд об'єктів промислової забудови які мають статус пам'яток архітектури. Зокрема Палац культури порцелянового заводу у стилі конструктивізму (поч. 1930-х рр., арх. К. С. Мельников). Також статус пам'ятки має Лікінська прядильно-ткацька мануфактура яка є першим підприємством, яке було націоналізована за декретом Раднаркому підписаному В. І. Леніним. [9]

У місті релігійну діяльність проводить Йоано-Богословська церква. Храм було освячено 8 травня 1887 року, а до 1917 року розпочато нову кам'яну будівлю церкви, однак завершити його так і не вдалось. Після того комуністична влада перебудувала храм на гуртожиток, потім там знаходився склад. Навесні 1991 року храм повернули православній громаді. У 1993 році почались роботи з його відновлення. У храмі знаходиться частка мощей свт. Тихона, Патріарха Московського та всія Русі а також інші Святині. [10][11]

Також у Дульово діяла домова старообрядська церква яка належала власникам фабрики. 1908 року поруч з заводом була збудована велика старообрядська п'ятиглава церква Покрови Божої Матері, архітектор Н. А. Тютюнов, однак у 1930-50-х роках її знесли.

Лікіно-Дульово належить до зони помірно-континентального клімату з характерними вторгненнями арктичного та тропічного повітря. Для міста характерна холодна зима та помірне тепле літо. Середня максимальна температура найжаркішого місяця +24°С, найхолоднішого — 15°С.

Середня багаторічна сума опадів рівна 560 мм. Число днів з опадами протягом року складає 162, середньомісячна швидкість вітру коливається від 1,6 до 2,7 м/с. [12]

• Кузнецов Матвій Сидорович — російський підприємець, перший власник Дульовського порцелянового заводу
• Новиков-Прибой Олексій Силович — радянський письменник
• Курманов Айнур — казахський політичний діяч
• Тарасов Микола Никифорович — радянський футболіст та державний діяч, міністр легкої промисловості СРСР

• Аксарай (Туреччина)
• Секешфехервар (Угорщина)
• Бориспіль (Україна)