Лінда Рууд

Лінда Рууд народилася в селищі Легтсе, Естонія, в сім'ї шкільної вчительки Франциски Рууд і залізничника Евальда Рууда. Батько рано пішов із сім'ї і виховувала дівчинку головним чином мати.[1]. Юні роки майбутньої поетеси і письменниці пройшли в маленькому містечку Тапа, куди сім'я переїхала в 1936 році. Після закінчення школи навчалася в Тартуському державному університеті, де вивчала естонську мову, логіку і психологію. Саме тоді проявився її інтерес до літератури, в пресі з'явилися перші вірші.

Після закінчення університету працювала в редакції газети міста Муствее на березі Чудського озера. Потім працювала перекладачем в таллінській газеті Õhtulehe («Ихтулехе»), пізніше стала її позаштатним кореспондентом, і в цій ролі зробила кілька цікавих подорожей. У ті роки писала в основному радіонариси на сільські теми та вірші. У 1962 році побачила світ перша книга віршів поетеси — «У серці моєму свято». З 1964 року працювала редактором у видавництві «Еесті раамат».[2]

У 1973 році виходить більш філософська і зріла робота поетеси — збірник «Смійся, Кассандра!» А в 1979 році представлена перша велика прозова робота автора — роман «Жінка вільного часу», виданий у 1984 році і російською мовою під назвою «Сосны на болоте». Ця книга сильно відрізняється від радянської літератури того часу і пройнята прогресивними ідеями свободи, автономії особистості та її духовного пошуку, можливо, саме тому її назву в російськомовному варіанті змінено на більш безпечну. У 1989 році виходить третя збірка поезії Лінди Рууд, під назвою «Думи про Вогнену Землю».[3]

Надалі Лінда Рууд працює редактором і перекладачем. Всього Рууд опублікувала три збірки віршів і одну книгу прози. Відноситься до естонських письменників-шістдесятників[4].