Ліндеман Володимир Карлович
Володимир Карлович Ліндеман (30 липня 1868, Петровсько-Розумовське — 18 квітня 1933, Варшава) — польський і російський патолог, один із творців загально біологічного напряму в патології.
Володимир Карлович Ліндеман | |
---|---|
| |
Народився |
30 липня 1868 Петровсько-Розумовське (нині в складі Москви) |
Помер |
18 квітня 1933 (64 роки) Варшава ·цереброваскулярні хвороби |
Поховання | Православний цвинтар у Варшаві |
Країна | Російська імперія , СРСР |
Діяльність | лікар, патологоанатом |
Alma mater | Московський університет |
Галузь | патологія |
Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
Ступінь | доктор медицини |
Ліндеман Володимир Карлович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 30 липня 1868 в маєтку Петровсько-Розумовське (нині в складі Москви) в родині ентомолога Карла Едуардовича Ліндемана.
У 1893 році закінчив медичний факультет Московського університету, багато років очолював кафедру загальної патології Київського університету, професор (1902—1922), директор Бактеріологічного інституту (1910—1922), навчався у Олександра Фохта, у 1898—1899 роках вдосконалювався у різних лабораторіях Європи. Був одним із організаторів Київського жіночого медичного інституту, в якому читав курс зоології та загальної патології й заснував зоологічний музей.
Після 1922 року вів курс фармакології і токсикології у Варшавському університеті. В останні роки життя — професор Ягеллонського університету в Кракові.
Наукова робота
Досліджував питання загальної патології та токсикології. Разом із Фохтом встановив роль нервово-рефлекторних факторів у порушеннях кровообігу та діяльності серця при емболії легеневої артерії. В лабораторії І. І. Мечникова в Пастерівському інституті у Парижі отримав нефротоксичну сироватку, з допомогою якої вперше відтворив у піддослідних тварин цитотоксичний нефрит. Налагодив масове виробництво сироваток та органотерапевтичних препаратів, досліджував токсикологію бойових отруйних речовин, започаткував розробки з проблем газового захисту та надання допомоги ураженим газами.
Головні роботи
- «О рвоте беременных» (1894);
- «Ueber die Innervation d. Schilddruse» і «Antitoxische Function d. Schilddruse» («Centr. fur Allg. Pathol.», 1891);
- «Ueber die pathologische Fettbildung» («Ziegl. Beitrage», 1898);
- «Ueber das Pulegon» («Arch. fur exper. Pathologie», 1898);
- «Die Wirkung des Pulegons auf den Stoffwechsel» («Zein. fur Biol.», 1899);
- «Sur l'action de quelques poisons renaux» («Annales de l'Instit. Pasteur», 1900);
- «Цитолизины как причина токсических нефритов» (М., 1901);
- «Ueber die Resorption in der Niere» («Ziegl. Beitr.», 1904);
- «Механизм мочеотделения» (Киев, 1908);
- «Учебник общей патологии» (ib., 1911);
- «Краткий курс медицинской зоологии» (1912) та інші.