Ліндеман Карл Едуардович

Лíндеман Кáрл Едуáрдович (26 жовтня 1844(18441026) — 1 лютого 1929) — російський ентомолог і громадський діяч, життя і діяльність якого пов'язані з Україною. Автор численних наукових та прикладних праць і підручників. Батько В. К. Ліндемана.

Карл Едуардович Ліндеман
Народився 26 жовтня 1844(1844-10-26)
Нижній Новгород (Росія)
Помер 1 лютого 1929(1929-02-01) (84 роки)
с. Орлове, нині Мелітопольського району на Запоріжжі
Країна Російська імперія→ СРСР
Діяльність ентомолог, викладач університету
Alma mater Московський університет)
Галузь ентомологія
Заклад Петровська сільськогосподарська академія (маєток Петровсько-Разумовське, нині територія Москви)
Звання професор
Ступінь доктор зоологии и сравнительной анатомии
Членство Леопольдина
Відомий завдяки: дослідженням у галузі ентомології і захисту рослин

Життєпис

Карл Едуардович Ліндеман (Lindemann) народився у Нижньому Новгороді (Росія), у потомственій лікарській родині етнічних німців. В 1859 р. він закінчив Нижньогородську чоловічу гімназію, поступив на медичний факультет Казанського университету, а наступного року перейшов до Московского університету. Після його закінчення, маючи рекомендацію академіка К. Е. фон Бера, склав екзамени в Дерптський університет (1865) і після складання екзаменів одержав звання кандидата по природничо-науковому факультету.[1].

Наприкінці 1865 року Карл Ліндеман став асистентом кафедри зоології нововідкритої Петровської сільськогосподарської академії у Підмосков'ї. В 1870 році він захистив магістерську працю «Про географічне поширення жуків в Російській імперії» і обійняв посаду її екстраординарного професора. Згодом він захистив у Московському університеті докторську дисертацію «Монографія короїдів Росії» і здобув звання доктора зоології і порівняльної анатомії (1886) і одержав звання ординарного професора Московського університету[2]. у 1880-х рр. — ординар. проф. заг. Зоології Московського університету.

1918 року вчений переїхав до Києва[3]. У 1921—1927 роках Карл Едуардович став професором агрономічного, а згодом — природничого відділення фізико-математичного факультету Таврійського університету (Симферополь). Завдячуючи Кримській спілці південноросійських колоністів, йому надходила матеріальна допомога з Німеччини. Паралельно у 1921—1924 роках він викладав у Кримському сільськогосподарському інституті і працював у Кримському інституті спеціальних культур (1923—1925)[3].

Останні роки життя вчений провів у менонітській колонії Орлово.

Родина

Наукова діяльність

Сфера научных интересов Линдемана — сельскохозяйственные вредители и анатомия позвоночных.[3].

Зокрема, він допомагав у боротьбі з різними сарановими у низці російський областей і губерній, в тому числі у Чернігівскій губернії та в Криму. Він брав участь у регіональних ентомологічних з'їздах в Одесі (1884) і Харкові (1885), зробивши там доповіді про біологію сарановихї та боротьюбу с ними. У 1867 році він прибув до Тульської губернії, де масово розмножився лучний метелик і надав через місцеву пресу практичні поради по здоланню цього лиха[6].

Крім численних наукових та науково-практичних праць, К. Ліндеман є автором університетських підручників (див. нижче перелік його праць). Деякі з його публікацій перевидавалися по декілька разів.

У 1865 році Ліндеман відкрив невідомого для науки мікроскопічного паразита м'язів людини (вчений знайшов його у тканинах язика страчених на шибенці в'язнів[7]. Згодом ця тварина з типу Апікомпклексні одержала назву на його честь — Sarcoуstis lindemani Rivolta, 1898. Ім'я вченого увічнене також у назві жука-туруна Carabus lindemanni Ballion, 1878, описаного з Казахстану.

Основні наукові праці
  • Очерки из жизни жуков. Ч. 1. — М.: тип. Грачева и К°, 1866. — 203 с.
  • Критический разбор мер истребления вредных насекомых // Русск. сельск. хоз-во. — 1869. — № 51(2). — С. 304—337.* Обзор географического распространения жуков в Российской империи // Труды Русского энтомологического общества, 1871, 6 (1): 41–366.
  • Новый паразит человека грегарина– Москва: В Университетской типографии, [1868]. — 25 с.
  • Монография короедов России (Fam. Scolytidae Lacord) // Известия Общества любителей естествознания, антропологии и этнографии, 1875, 23 (1): 1–111.
  • О постепенном появлении позвоночных животных на земле: Вступ. лекция к Курсу зоологии проф. Петровcкой земледельческой и лесной академии — М.: Унив. тип., 1879. — 27 с.
  • Хлебный жук (Anisoplia austriaca).— М.: тип. М. Н. Лаврова и К°, 1880. — 144 с.
  • Обозрение географического распространения некоторых вредных насекомых России: Карты]. — М., 1883. — URL: https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01005405380?page=1
  • Вредные насекомые Кубанской области — Одесса: Кубанский областной статистический комитет, 1883. — 288 с.
  • Саранча в Донской области // Русск. Вестник. — 1883. — 167(9): 233—275; (10): 785—814; 168(11): 307—355; (12): 773—821.
  • О саранче // Тр. 4-го энтомол. обл. съезда 1884 г. в Одессе. — Одесса. — 1884. — С 33—43, С. 60—63.
  • О саранче // Тр. 5-го обл. съезда в 1885 г. в Харькове. — Харьков. — 1885. — С. 47—54.
  • Доклад о саранче на съезде в Харькове // Зап. о-ва сельск. хоз-ва Южн. России. — 1885. — № 3. — Одесса.
  • Саранча и способы ее истребления. — СПб. — 1886. — С. 1-55.
  • Саранча в Кубанской области и организация борьбы с нею // Экономический журнал. — № 7. — 1886.
  • О новом способе истребления яичек саранчи // Сельский хозяин. — СПб. — 1886. — № 12.
  • Сельскохозяйственная зоология по лекциям профессора Петровской земледельческой академии К. Э. Линдемана: Вып. 1-2. — М.: типо-лит. И. Н. Кушнерев и К°, 1888.
  • Гессенская муха: Монография проф. К. Э. Линдеман. — Чернигов: ред. «Зем. сб. Чернигов. губ.», 1889. — 116 с.
  • Причины размножения саранчи // Сельский хозяин. — СПб. — 1889. — № 43.
  • Саранча и меры её истребления. — М.: изд. К. И. Тихомирова. — 1891. — С. 1—43; (Изд. 2-е, 1895; изд. 3-е, 1912).
  • О вредных насекомых. Их значение в сельском хозяйстве и меры их истребления. Москва, 1891
  • О прусе // Сельский хозяин. — СПб. — 1891. — № 1.
  • О мерах для истребления итальянской саранчи // Вестн. Русск. сельск. хоз-ва. — М. — 1891. — № 19.
  • Хлебный жук и крестоносец и меры истребления их. — М.: «Начальная школа» Е. Н. Тихомировой, 1891. — 31 с.
  • Итальянская саранча и меры ее истребления. — Москва, 1893.
  • Итальянская саранча в Воронежской губернии. — [Воронеж, 1892]. — 38 с.
  • Саранча в Средней России. — Сельск. Хозяин, 48. СПб. — 1893. Вестн. Владимир. губ. земства, 22. Владимир.
  • Саранча в Тамбовской губернии. Доклад, представленный Тамбовскому Губернскому Собранию чрезвычайной сессии 17 июля 1892г.: 1-32. Тамбов, 1892.
  • Кузнечики и их истребление. — Сельск. Хозяин, 25. — Вестн. Владимир. губ. земства, 5. — Правит. вестн., 174. СПб, 1892.
  • О кобылках в Уфимской губернии. — Голос Землевладельцев, 1, 2, 3, 12, 13. Владикавказ, 1892.
  • Организация истребления итальянской саранчи. — Сельск. Хозяин, 1. СПб. — Вестн. Владимир. губ. земства, 3. Владимир, 1892.
  • Итальянская саранча в Воронежской губернии. — Доклад Воронеж. земской управы: 1-52. Воронеж. — С.-х. обзор по Воронеж. губ. за 1891—1892гг., период II, лето, осень, прилож.: 1-38. Воронеж, 1892
  • Меры для борьбы с итальянской саранчой. — Земледельческая Газета, 48. СПб, 1892
  • Извлечение из лекции о саранче, читанной в Чернигове 30 апреля 1893 г. Чернигов: 1893, 1-12.
  • Итальянская саранча и меры ее истребления. — М., «Нач. шк.» Е. Н. Тихомировой. — 45 с. (изд. 2-е. — М.: изд. К. И. Тихомирова, 1902)
  • Итальянская саранча в Саратовской губернии. — Прилож. к сборнику Саратов. губ. земства, 1893, 3. Саратов.
  • Саранча в Черниговской губернии. — Чернигов: Зем. тип., 1893. — 31 с.
  • Из Самары (о кобылке и мерах борьбы с ней). — Сельск. Хозяин, 1893.11. СПб.
  • О кобылках и мерах истребления их. М., изд. К. И. Тихомирова 1894: 1-90.
  • О времени отрождения итальянской саранчи в 1893 г. — Сельск. Хозяин, 1894, 20.
  • О кобылках в Тобольской губернии. — Хозяин, 1894, 1, 2.
  • О червях, выедающих плешины на ози¬мых и яровых хлебах, и о мерах их ис¬¬требления. Москва, 1894
  • Альбом вредных насекомых. журнал «Хозяин», 1894);
  • Сельскохозяйственный альбом / Вредные насекомые / Сост. К. Э. Линдеман. — [СПб.]: тип. Муллер, ценз. 1895. — 16 с., 8 раскрашенных таблиц с объяснит. текстом. — Прилож. к журн. «Хозяин» за 1895 г.
  • Саранча и меры ее истребления. — 2-е изд., доп. — М.: К. И. Тихомиров, 1895. — 60 с.
  • О филлоксере и других главнейших врагах винограда и о мерах истребления их. — М.: К. И. Тихомиров, 1895. — 80 с.
  • Гессенская муха. Монография. Москва, 1895.
  • О насекомых, вредящих лесам (1895)
  • Лекции по сельскохозяйственной энтомо¬логии (СПб., 1897).
  • Основы общей зоологии / К. Э. Линдеман, б. проф. Петров. акад. — Спб.: А. Ф. Маркс, ценз. 1897. — 449 с., 175 ил.
  • Основы сравнительной анатомии позвоночных животных К. Э. Линдемана. — СПб.: Маркс, [1899]. — 686 с., 289 ил. — URL: https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01004427356?page=1
  • Общие основы энтомологии. — СПб.: изд. А. Ф. Маркса, 1902. — 628 с., 323 ил. [Отряд 4: Orthoptera (сем. Тараканы, фасмы (палочники), богомолы, саранчовые, кузнечики, сверчки: 183—210; Отряд 5: Forficulidae: 210—216].
  • Основы сравнительной анатомии позвоночных животных — Санкт-Петербург: Изд. А. Ф. Маркса, 1899.
  • О повреждении хлебов гессенскою мухою и пильщиком (2-е издание, 1901)
  • Общие основы энтомологии" (СПб., 1902).
  • О красоте в царстве животных. — М.: И. Д. Сытин, 1903. — 43 с.
  • Определитель насекомых: введение в их изучение — Москва: Издание фирмы «Сотрудник Школы», 1908 (в соавторстве с Д. Шлехтендалем)
  • Главнейшие враги хлебных всходов (3-е издание, 1909)
  • О насекомых, вредящих огородным растениям (2-е издание, 1910)
  • О насекомых, вредящих домашним животным и пчелам (2-е издание, 1911)
  • О червях, выедающих плешины на озимых и яровых хлебах (6-е издание, 1912)
  • Саранча и меры её истребления (3-е издание, 1912)
  • О вредных насекомых (5-е издание, М., 1913)
  • О насекомых, повреждающих колосья хлебов (3-е издание, 1913)
  • О насекомых, вредящих хлебным зернам и муке в амбарах (2-е издание, 1913)
  • Насекомые плодовых деревьев и ягодных кустов (4-е издание, 1913)
  • Простейшие животные (1913).
  • Законы 2-го февраля 1915 г.: (Об ограничении немецкого землевладения в России) и их влияние на экономическое состояние Южной России / Крит. разбор сост. К. Э. Линдеман, б. проф. Петров. с.-х. акад. — М.: тип. К. Л. Меньшова, 1915. — 115 с.
  • Законы 2-го февраля и 13-го декабря 1915 г.: (Об ограничении нем. землевладения в России) и их влияние на экон. состояние Юж. России / Сост. К. Э. Линдеман, б. проф. Петров. с.-х. акад. — М.: тип. К. Л. Меньшова, 1916. — 233 с.
  • Прекращение землевладения и землепользования поселян собственников: Указы 2 февраля и 13 декабря 1915 г. и 10, 15 июля и 19 авг. 1916 г. и их влияние на экономическое состояние Юж. России / Сост. К. Э. Линдеман, б. проф. Петров. с.-х. акад. — М.: тип. К. Л. Меньшова, 1917. — 384 с.
  • Саранча в Крыму // Красный Крым. — 1922, 120.
  • Autobiographische Notizen. n: Deutsches Leben in Russland 2 (1924), s. 195—197.
  • Von den deutschen Kolonien in Russland. Ergebnisse einer Studienreise 1919—1921, Stuttgart, 1924.

Громадсько-політична діяльність

Як знаного фахівця-ентомолога К. Ліндемана неодноразово відряджували на Південь Росії, Північний Кавказ, у Західний Сибір. Надаючи практичну допомогу із захисту рослин він неодноразово зустрічався із німецькими колоністами і переймався їх економічними проблемами. Ймовірно, це спонукало його поринути у вир громадсько-політичних подій. Після російської революції 1905—1907 років він став одним з організаторів «Союзу 17 жовтня» — партії, яка відстоювала інтереси крупних промисловців, поміщиків, чиновництва і торговців. Вченого обрали співголовою московського Центрального комітету партії, членом її головного правління.

Він балотувався у депутати Державної думи і мав помітний вплив на голову фракції «октябристів» у ній. У 1919—1912 роках вона мала розглянути законопроекти, подані головою уряду П. А. Столипіним та міністром внутрішніх справ. Вони передбачали обмежити в прикордонних районах купівлю та оренду землі росіянам іноземного походження. Ліндеман переконав голову фракції у шкідливості подібних законів. Врешті-решт проекти було відізвано ще до офіційного обговорення.

Коли почалася Перша світова війна, Карл Едуардович опублікував у російських газетах низку статей, які мали засвідчити лояльне, патріотичне відношення німецьких колоністів до російської влади. Але його аргументи не переконали частину одно партійців, і через це він пішов з поста товарищем (заступника) голови московського комітету партії «17 жовтня»[8]. У 1915—1916 роках він гостро критикував щойно прийняті «ліквідаційні закони», за якими землі німецьких колоністів вилучалися з їх володіння й користування[9].

Після Лютневої революції Ліндеман ініціював скликання і керував роботою 1-го конгресу російських німців (Москва, квітень 1917). За його ж ініціативою скликали 2-й Московський конгрес російських німців (серпень1917)[1]. Під керівництвом Ліндемана було створено «Головний комітет російських громадян німецької національності». Комітет узявся домогатися скасування «ліквідаційних законів» та допомагати у відновленні зруйнованих сільськогосподарських структур у німецьких колоніях[10].

У 1919—1921 роках він обстежував райони поселення німців в Україні. У травні 1922 року, за дорученням Німецького підвідділу при Наркоматі по справах національностей, він склав ґрунтовну довідку про значення німецьких колоній для сільського господарства Россиї[1]

Примітки
  1. П. Дрыла. Линдеман Карл Эдуардович (1844—1929), врач, доктор зоологии и сравнительной анатомии (1886), общественный и политический деятель. — URL: https://enc.rusdeutsch.ru/articles/5482
  2. Скидельская Е. Экстраординарный професор //Крымский ТелеграфЪ, № 550, 18.10. 2019. URL: http://ktelegraf.com.ru/11546-yekstraordinarnyj-professor.html
  3. Гольдін П. Є. Ліндеман Карл Едуардович. — Енциклопедія сучасної України. — URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=55518
  4. Линдеман, Эдуард Эдуардович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. — URL: https://ru.wikisource.org/wiki/Линдеман,_Эдуард_Эдуардович
  5. Карл Эдуардович Линдеман. — URL: https://www.geni.com/people/Карл-Эдуардович-Линдеман/6000000058311183873
  6. Кириленко Н. «Мириады бабочек покрыли всю землю…» // Тула, 21.11.2018. URL: http://gazeta-tula.ru/news/miriady-babochek-pokryli-vsyu-/
  7. Sarcocystis lindemanni. In: Mehlhorn H. (eds) Encyclopedia of Parasitology. Springer, Berlin, Heidelberg, 2008. — URL: https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007%2F978-3-540-48996-2_2793#howtocite
  8. Линдеман Карл Эдуардович. — URL: http://biography.yaxy.ru/01120368.htm
  9. Ерохина О. В. «Ликвидационное законодательство» Первой мировой войны // Локус: люди, общество, культуры, смыслы. 2014. № 1, с. 69–81. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/likvidatsionnoe-zakonodatelstvo-pervoy-mirovoy-voyny
  10. Профессор Карл Линдеман (1847—1928). URL: http://www.russlanddeutschegeschichte.de/russisch/geschichte/teil2/rahmen/lindemann.htm

Джерела

Алексеенко К. Ко дню 80-летнего юбилея К. Э. Линдемана // Защита растений от вредителей. 1925. Т. 2, № 1.

Памяти Карла Эдуардовича Линдемана // Защита растений от вредителей. 1930. Т. 6, № 5–6.

Айсфельд А. Карл Линдеман: политическая и общественная деятельность московского ученого // Немцы Мос¬квы: истор. вклад в культуру столицы. Москва, 1997.

Волков В. А., Куликова М. В. Российская профессура. XVIII — начало ХХ вв. Биологические и медико-биологические науки: Биографический словарь. С.-Петербург, 2003.

Kügelgen C. v. Karl Lindemann. In: Deutsches Biographisches Jahrbuch, 1929.

Sommer E.F. Die Einigungsbestrebungen der Deutschen im Vorkriegs-Russland (1905—1914), Leipzig, 1940.

Schleuning J. Prof. Dr. Karl Lindemann. Ein Helfer und Freund der deutschen Kolonisten in Russland, ein furchtloser Kämpfer für Recht und Gerechtigkeit. In: Heimatbuch der Deutschen aus Russland, Stuttgart, 1957.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.