Ліото Мачіда

2 травня 2003 року Ліото Мачіда дебютує в боях змішаного стилю в японській лізі професійної боротьби. Протягом трьох років він завойовує увагу знавців спорту, перемагаючи у різноманітних міжнародних змаганнях. Мачіді щастить на іменитих супротивників: він здобуває перемогу над Стефаном Боннаром, Річем Франкліном, Бі Джей Пенном. Останнього відмовляли брати участь у бою проти Мачіди, аргументуючи це маловідомістю Ліото, але Пенн наполіг на двобої і врешті програв. Згодом він скаже: «Мачіда — це справжній боєць. Мені подобається, що він тепер чемпіон. Мені подобається дивитись, як він б'ється, можна навіть сказати, що я його фанат».[3]

3 лютого 2007 року Мачіда дебютує в Абсолютному бійцівському чемпіонаті (англ. UFC). Тут він продовжує свій безпрограшний поступ, перемагаючи, зокрема, дуже небезпечних ударників Девіда Хіта, Рамо Сокоджу, екс-чемпіона світу Тіто Ортіза, відправляє у глибокий нокаут свого земляка і спів-претендента на чемпіонський титул Тіаґу Сілву.

23 травня 2009 року Мачіді випадає нагода, заради якої він починав свою кар'єру в MMA — титульний бій проти діючого чемпіона світу у напівважкій ваговій категорії Рашада Еванса. На момент проведення бою Еванс, як і Мачіда, не мав жодної поразки в змішаних бойових мистецтвах. Його першою поразкою став саме цей бій, захист титулу. Наприкінці другого раунду Ліото Мачіда відправив Еванса у нокаут серією потужних ударів кулаками, ставши чемпіоном світу у напівважкій вазі.

Ліото Мачіда захистив титул чемпіона світу 24 жовтня 2009 року у бою проти екс-чемпіона серії PRIDE Маурісіу Руа.[4] Вельми неоднозначний виступ Мачіди був одностайно визнаний суддями переможним із різницею в одне очко (Мачіда — 48, Руа — 47), що спровокувало невдоволення публіки. Президент UFC Дана Уайт на прес-конференції після бою пообіцяв організувати реванш «настільки швидко, наскільки це буде можливо».[5]

Бій-реванш відбувся 8 травня 2010 року на 113 етапі UFC і тривав лише три з половиною хвилини. В рішучому наступі Маурісіу Руа здолав оборону діючого чемпіона і відправив Ліото Мачіду у глибокий нокаут. 2010 рік загалом став невдалим для Мачіди у спортивному сенсі: восени цього року він програв вдруге у своїй кар'єрі, поступившись очками (за роздільним рішенням суддів) екс-чемпіону світу Куінтону Джексону.

Навесні 2011 року, на 129 етапі UFC в Торонто, Мачіда повернувся на шлях перемог, здолавши видовищним нокаутом ветерана змішаних єдиноборств, п'ятиразового чемпіона світу Ренді Кутюра. За виконання удару Ліото був удостоєний премії «Нокаут року» від видання «Sherdog». Взимку того ж року Мачіда вийшов на заміну травмованому Рашаду Евансу в бою за чемпіонський титул. Чемпіон Джон Джонс переміг Ліото технічним підкоренням.

Влітку 2012 року Мачіда переміг нокаутом колишнього претендента на титул — Раяна Бейдера, переможця «Абсолютного бійця». У 2013 році Мачіда здобув перемогу за очками у поєдинку проти екс-чемпіона світу у трьох вагових категоріях Дена Хендерсона, і в тому ж році поступився очками молодому претенденту Філу Девісу. Спірні рішення суддів у обох боях були несхвально прийняті аудиторією чемпіонату. Восени 2013 року Ліото Мачіда дебютував у середній ваговій категорії, вперше за кар'єру скинувши вагу. На турнірі у Манчестері Ліото провів бій проти колишнього одноклубника Марка Муньйоса, відправивши того у нокаут круговим хай-кіком.

Зовнішні відеофайли
Бої Ліото Мачіди (Відео з офіційного каналу UFC на сайті YouTube)
	«Ліото Мачіда – Ренді Кутюр» (30.04.2011)

Мачіда одружений. Восени 2008 року в родині Ліото і Фабіули Мачід народився син Таїу.

У Ліото є три рідних брати і один названий.