Ліцей №5 ім. Іванни та Іллі Кокорудзів Львівської міської ради

Історія створення навчального закладу тісно пов'язана з боротьбою українського суспільства Галичини за найбільш основні права українського народу — права на українську школу в українському дусі.

На чолі цієї боротьби стояло Українське Педагогічне товариство, засноване у 1884 році, а 1926 року перейменоване на товариство «Рідна школа». З ініціативи Українського Педагогічного товариства у 1923 році було організовано Дівочі приватні гімназійні курси «Рідної школи», які згодом, у 1929—1930 роках, перетворено на Приватну дівочу гімназію «Рідної школи» УПТ з українською мовою навчання.

Протягом 10 років гімназія розташовувалась у непристосованих до навчання приміщеннях. Спочатку навчання відбувалося у післяобідні години у жіночій семінарії на вул. Мохнацького, 12, 1930 року — в житловому будинку на вул. Театинській, 10. У 1933 році гімназія займала приміщення польської жіночої гімназії імені Королеви Ядвіги на вул. Валовій, 4. Дуже енергійними і активними організаторами були перші директори Володимир Андріянович, Ілля Кокорудз та Омелян Терлецький, які у несприятливих умовах зуміли забезпечити нормальний навчальний процес.

У 1934 році на кошти Іванни та Іллі Кокорудзів на вул. Меджеєвської, 12 було збудоване нове приміщення, яке вони передали у дар «Рідній школі», і 1 серпня 1934 року молодий директор Іван Винар перевів гімназію у нове приміщення. 8 вересня 1934 року рішенням львівського воєводи Владислава Беліни-Пражмовського гімназії було надане ім'я Іллі та Іванни Кокорудзів.

У 1939—1940 роках гімназія стала українською середньою школою № 5 Червоноармійського району м. Львова. Шкільну організацію ОУН очолювала Винників Наталія, яка була обвинуваченою в організованому НКВС політичному «Процесі 59-ти» і була засуджена до розстрілу (Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5). Багато учителів і учнів перейшли в інші навчальні заклади, а в школі з'явилися учителі та учні зі східних областей України. Під час німецької окупації, в будинку гімназії був військовий шпиталь. Учениці продовжували навчання в інших гімназіях Львова.

У 1944—1946 роках у будинку гімназії було відновлено навчання учнів української середньої школи № 5. 1966 року школа стала російськомовною десятирічкою. У 1967 році було здійснено добудову до старого приміщення нового корпусу.

Лише від 1992 року, після здобуття Україною незалежності, перші класи перейшли на українську мову навчання, а згодом школа отримала статус української. Активними клопотаннями ініціативної групи «Відродження рідної школи» ім'я фундаторів гімназії Іллі та Іванни Кокорудзів повернено школі, а також вулиці, де вона міститься. У школі вмонтовано барельєф Іллі та Іванни Кокорудзів. 1990 року школа одержала статус середньої спеціалізованої загальноосвітньої I—III ступенів імені Іванни та Іллі Кокорудзів з поглибленим вивченням англійської мови. У 1996 році було підписано угоду про співпрацю з медичним коледжем імені Андрея Крупинського. У 2018 року середня школа № 5 реорганізована у Ліцей № 5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів Львівської міської ради.

Директорами школи від початків до 1939 року були:

• Володимир Андріянович (1875—1941).
• Антін Крушельницький (1878—1935) (недовго).
• Ілля Кокорудз (1857—1933).
• Омелян Терлецький (1873—1958).
• Іван Винар (1891—1969).

1939 року прийшли радянські війська до Львова. Гімназію ліквідували, перетворили в десятирічку-середню школу № 5.

• Ф. Коверзюк.
• Рибкіна Тамара Василівна.
• Савіцька Світлана Ігнатівна (1980—1987).
• Дмитрієва Світлана Парфеніївна (1987—2011) — вчитель біології, Відмінник освіти України.
• Коморна Лариса Мирославівна (з вересня 2011) — вчитель математики, Заслужений вчитель України, Відмінник освіти України, вчитель вищої категорії із званням вчитель-методист.

• Олександр Беланенко — призер чемпіонату світу з біатлону.
• Бічуя Ніна Леонідівна — прозаїк, редактор газети «Просвіта».
• Вальков Володимир — політолог, магістр міжнародних відносин, випускник Женевського інституту міжнародних відносин.
• Винників Наталія (псевдо «Ада») — діяч ОУН, очолювала 1939 шкільну організацію ОУН.
• Віра Вовк — письменниця, літературознавець, перекладач (Бразилія). Пише українською, німецькою і португальською мовами. Лауреат Шевченківської премії 2008.
• Богдана-Марія Юліанівна Світлик (псевдо «Дмитренко Марія») — письменниця; вояк УПА, керівник Львівського міського жіночого проводу ОУН.
• Каріна Плай (справжнє ім'я — Наталя Ягунова) — співачка, композитор.
• Михайло Козаков — міжнародний гросмейстер із шахів.
• Палій Ліда — поетеса, прозаїк, малярка і графік, археолог, мандрівник, лауреат літературних премій (Канада).
• Остап Панчишин — музикант, композитор, фронтмен гурту «Патриція».
• Ратушна Наталія — керівник бального ансамблю «Рондо».
• Сеник Ірина Михайлівна — українська поетеса, дисидент, член Української Гельсінської групи (від 1979).
• Лариса Скорик — архітектор, депутат Верховної Ради.

• Приватна дівоча гімназія «Рідної школи» Українського педагогічного товариства імені Іллі та Іванни Кокорудзів у Львові. — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997. — 352 с. — ISBN 966-538-024-9.

• Львівське радіо про святкування 20 річчя надання школі статусу середньої спеціалізованої загальноосвітньої I—III ступенів імені Іванни та Іллі Кокорудзів з поглибленим вивченням англійської мови
• Ліцей № 5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів Львівської міської ради