МВВ (футбольний клуб)

У 1902 році в закладі на знаменитій площі Врітгоф заснували футбольну команду Маастрихта. Початкова назва — ФК «Маастрихт» — протягом перших років в історії клубу часто змінювалася. У 1908 році клуб отримав назву МВВ[1], під якою виступав протягом травалого періоду часу. З 1902 року й по 1976 рік МВВ постійно грав у найвищих нідерландських лігах. Періоди високих результатів змінювались періодами невдач. У сезоні 1926/27 років не вдалося виграти чемпіонат Нідерландів, програвши вирішальний матч проти «Енсгеде». У 1932 році знову посіли друге місце, поступившись чемпіонством ПСВ. Сезони 1935/36, 1938/39 та 1945/46 також були успішними, двічі ставали срібними призерами. У сезоні 1946/47 років команда навіть виграла свою групу і мала взяти участь у групі чемпіонів. Ця група складалася з чотирьох чемпіонів від кожного регіону. Як і в 1927 році, МВВ не отримав успіху й фінішував останнім.

У цей період деякі гравці МВВ викликалися до збірної Нідерландів. Видатне досягнення, враховуючи той факт, що ФФН переважно відбирала гравців із команд Рандстаду, Бер Фелікс, Сьо Сунс та Джеу ван Бун викликані до національної збірної.

1952 рік став важливим для команди. МВВ відсвяткував своє 50-річчя, і заклик створити професіональний футбол у Нідерландах став гучнішим. У сезоні 1954/55 років аматорська КНВБ та професіональна НБВБ, підтримані нещодавно заснованими професіональними командами, відкинули свої розбіжності й утворили напівпрофесіональну лігу. У новому змаганні (Ередивізі) повинні були взяти участь по дев’ять найкращих команд чемпіонатів НБВБ та КНВБ. МВВ вийшов на третє місце й отримав можливість стартувати в новій лізі.

Протягом 1950-их та 1960-их років МВВ провів декілька хороших сезонів, і Фонс ван Віссен, Гіль Гаенен та Жерар Берггольц викликали до національної збірної. У 1957 році стадіон «Бошпурт» розширили до 18 000 місць через збільшення популярності футболу в місті. У 1961 році клуб переїхав на новий стадіон «Де Геуссельт». Популярність клубу призвела до того, що в сезоні 1969 року стадіон відвідало загалом 100 000 вболівальників. У 1963 році комітет прихильників клубу подарував 14 золотих зірок, які символізували кількість сезонів за останні 50 років у найвищих дивізіонах. З тих пір команда іноді носила імітації золотих зірок замість білої зірки з герба міста Маастрихт. Шістдесяті роки були періодом слави та боротьби за збереження місця у вищому дивізіоні без численних досягнень.

Результати змінилися, коли МВВ придбав молодого гравця у сусідньої команди третього дивізіону «Шевремонт». Віллі Брокамп залишив незабутнє враження, завдяки чому у 18-річному віці дебютував в Ередівізі. На початку 1970-их років допомогав команді займати найвищі місця в національному чемпіонаті, а в 1973 році став найкращим бомбардиром Ередівізі та визнаний найкращим футболістом чемпіонату. Можливо, саме у вище вказаний період команда демонструвала свій найкращий футбол. За 11 сезонів, проведених у МВВ, Віллі Брокамп відзначився 141 голом. Також за період виступів у команді зіграв 6 матчів (та відзначився 6-ма голами) у національній збірній. Через конфлікт з керівництвом клубу, яке звинувачувало футболіста в непрофесіональному ставленні до футболу та емоційній нестабільності, перейшов до «Аякса».

Його колишній одноклубник, а зараз телеаналітик Йоган Дерксен сказав про нього наступне: «Він ніколи не робив розминки, тому що тоді втомився б до початку матчу. У матчі проти «Ексельсіора» натягнув сорочку на голову і більше не брав участі в поєдинку, бо йому було соромно за гру команди. У той час вони їхали міжміським поїздом, коли грали на виїзді. Коли він проспав, начальник станції затримав поїзд і чекав прибуття Брокампа».

У 1976 році МВВ потрапив до другого дивізіону (Еерстедивізі). Провальний сезон без Брокампа, який у 1974 році перейшов до «Аяксу», призвів до першого пониження в класі в історії клубу. Перший рік у другому дивізіоні закінчився третім місцем, й команда не змогла повернутися до еліти нідерландського футболу. Наступного року МВВ фінішував другим та виграв плей-оф за підвищення/пониження в класі. У 1980 році команда обіграла з рахунком 6:3 «Аякс». Ця поразка й стала найкрупнішою для амстердамського клубу на старому стадіоні Де Мер. Після декількох сезонів у статусі середняка чемпіонату, а в 1982 році знову понизився в класі.

У 1984 році команда знову виграла Еерстедивізі, але вже в 1986 році знову повернулася до другого дивізіону. У 1988 році МВВ знову виборов путівку до Ередивізі. Цього разу команді вдалося уникнути вильотуй залишався у вищому дивізіоні до 1995 року. У цей період нападники Ціс Шапендонк та Ерік Мейер виступали в матчі за національну збірну, а захисник Ерік Геретс викликаний до збірної Бельгії. У сезонах 1991/92 та 1992/93 років команда посідала сьоме місце протягом двох сезонів поспіль, майже досягнувши єврокубкової зони. У 1992 році КНВБ визнала МВВ командою року, здебільшого завдяки атакувальному стилю гри, який сповідував головний тренер Сефом Вергуссеном.

Незважаючи на це, сезон 1995 року закінчився черговим вильотом. Команді знову знадобилося два роки, щоб повернутися до елітного дивізіону чемпіонату Нідерландів. Молода й талановита команда на чолі з тренером і колишнім воротарем МВВ Франсом Кервером знову виграв другий дивізіон у 1997 році. Однак у 2000 році клуб вп’яте вилетів, через що відсвяткувати своє 100-річчя довелося у другому дивізіоні. Порушивши традицію підвищення в класі по завершенні двох сезонів, МВВ навіть вийшов на 18 місце у сезоні 2004 року. Найневдаліший сезон в історії клубу.

У 2008 році було запропоновано об'єднати лімбурзькі клуби МВВ, «Рода» (Керкраде), «ВВВ-Венло» та «Фортуна» (Сіттард) для створення нового клубу під назвою ФК «Лімбург»[2]. Однак об'єднання було скасовано після того, як провінція Лімбург відмовила в підтримці проекту.

Після багатьох років фінансових труднощів, на початку сезону 2011/12 років КНВБ класифікував МВВ як «фінансово здоровий» (категорія 3). Цей випадок став унікальним, оскільки ніколи раніше клуб із категорії 1 («недостатній») не переводився безпосередньо до категорії 3 у списку станів фінансового здоров’я клубів[3]. В оцінці KNVB 2018 року «МВВ Маастріхт» потрапив до категорії 2 («достатній»).

На початку сезону 2010/11 років клуб змінив свою назву з «Маастрихтська футбольна асоціація» на «Соціальний футбольний клуб Маастрихт», а також змінився логотип та форма правління клубу[4]. КНВБ наклав санкції на клуб через фінансові проблеми в 2010 році, а це означало, що клуб повинен повинен був розпочати чемпіонат з показником у мінус вісім балів[5]. Проте вони фінішували на 10-му місці, вище очікувань. МВВ знову брав участь у плей-оф за підвищення у класі в сезонах 2011, 2012 та 2012/13 років, але клуб опинився в першому раунді три роки поспіль через поразки від «Волендаму», «Камбуру» та знову «Волендаму» відповідно.

На чолі з головним тренером Рене Тростом, який працював у своєму третьому та останньому сезоні в Маастрихті, клуб змагався за чемпіонства з самого початку сезону 2012/13 років. МВВ відразу ж став чемпіоном у першому ж раунді, потім став осіннім чемпіоном, а також зберігав чемпіонські амбіції у значній частині другої половини сезону. Однак через банкрутство АГОВВ та «Вендам», згідно з правилами КНВБ, результати, зіграні проти вище вказаних клубів, скасували[6]. МВВ тричі грав проти вище вказаних клубів і тричі перемагав, тобто з команди повинні були зняти дев'ять очок[7]. Зрештою МВВ фінішував на 5-му місці, поступившись майбутньому чемпіону «Камбуру» 9-ма очками.

У сезонах 2015/16 та 2016/17 років команда потрапляла до плей-оф за право підвищитися в класі. У першому раунді плей-оф 2015/16 маастрихтський клуб обіграв «волендам», але в другому — поступився «Де Графсхапу». У плей-оф 2016–17 МВВ зумів дійти до фіналу фінал. На свому шляху МВВ обіграв «Камбур». У вирішальноих матчах плей-оф маастрихтці поступилися «Роді» (Керкраде), яка, таким чином, зберігла своє місце в Ередивізі[8]. Перший матч ознаменувався непокорою та заворенням з боку фанатів, а тому призупинявся на 30 хвилин[9].

Нижче наведена таблиця з результатами виступів МВВ у національних змаганнях з моменту запровадження професіонального футболу в 1956 році.