Магдалена Сибілла Саксонська

Народилась 23 грудня 1617 року в Дрездені. Була сьомою дитиною та третьою донькою в родині курфюрста Саксонії Йоганна Георга I та його другої дружини Магдалени Сибілли Прусської. Мала старших сестер Софію Елеонору та Марію Єлизавету й братів Йоганна Георга, Августа та Крістіана. Згодом сімейство поповнилося двома синами, з яких вижив лише Моріц.

У віці 16 років була видана заміж за 31-річного кронпринца Данії та Норвегії Крістіана. Перемовини про шлюб велися з 1630 року, заручини відбулися у 1633. Вінчання пройшло 5 жовтня 1634 у Копенгагені. Весілля, назване Великим (Det store bilager), святкувалося дуже пишно, що мало на меті демонструвати, що Данія-Норвегія, незважаючи на невдале втручання у Тридцятилітню війну, як і раніше, залишається провідною європейською державою.[1]

Гравюра Альберта Хельвега 1643—1652 років

В ході святкувань, між іншим, був показаний перший балет, поставлений у Данії, відбувся лицарський турнір, в якому брав участь сам король Крістіан IV, й проведений двогодинний нічний феєрверк. Оселилися молодята у замку Нюкьобінг у Фальстері. Дітей у них не було.

Після заміжжя Магдалена Сибілла вела скромне й усамітнене життя. Робила пожертви церквам і священнослужителям, також написала молитовник.

Крістіан мало цікавився державними справами і неохоче виконував обов'язки голови уряду у 1644 році, коли його батько був відсутнім через війну Торстенсона. Мав репутацію п'янички та ледаща, наробив багато боргів. Разом з тим був великим колекціонером творів мистецтва та старожитностей.[1] Супроводжуваний дружиною, він раптово помер дорогою на курорт 2 червня 1647 року у замку Горбіц в Саксонії.

Магдалена Сибіла отримала Лолланн і Фальстер як удовину долю. Мешкаючи у своїх володіннях, у 1647—1653 роках вона виконувала функції королівського окружного шерифа в округах Нюкьобінг, Фальстер та Ольхольм.[2]

У 1651 році відбулися її заручини із герцогом Саксен-Альтенбургу Фрідріхом Вільгельмом II. Згодом жінка втратила все своє данське майно та посади.

У віці 34 років Магдалена Сибілла взяла другий шлюб із 49-річним герцогом Саксен-Альтенбургу Фрідріхом Вільгельмом II. Весілля пройшло 11 жовтня 1652 у Дрездені. Наречений також був удівцем. Незважаючи на свою ощадливість, він не забував демонструвати князівський блиск у важливих випадках. До саксонської столиці герцог прибув на 900 конях; було придбано 33 відра кращого франконського вина та доставлено 300 відер іншого вина з Альтенбургу; 11 000 талерів витрачено на намиста, поясні портрети та кільця як подарунки «для офіцерів». На зворотному шляху до Альтенбургу за екіпажем подружжя слідували 1000 коней, а сама карета була обкована сріблом замість заліза.[3]

Фрідріх Вільгельм II

У подружжя з'явилося троє дітей:

• Крістіан (1654—1663) — прожив 9 років;
• Йоганна Магдалена (1656—1686) — дружина герцога Саксен-Вайссенфельсу Йоганна Адольфа I, мала десятеро дітей;
• Фрідріх Вільгельм (1657—1672) — герцог Саксен-Альтенбургу в 1669—1672 роках, одруженим не був, дітей не мав.

У 1662 році Магдалена Сибілла відвідала Данію у зв'язку із заручинами свого небожа Йоганна Георга з данською принцесою Анною Софією.

Герцогиня, за словами німецького богослова та гімнолога Йоганна Каспара Ветцеля та пастора Готтфріда Лебрехта Ріхтера, була авторкою пісні «Мій час закінчився тут, у цьому смертному житті», що була надрукована у книзі гімнів Кульмбаху 1680 року.[4]

Правляче подружжя полюбляло полювання,[5] і у 1664 році до їхньої основної резиденції додався мисливський будиночок у Гуммельсгайні.[6]

Бажаючи забезпечити дружину, у 1665 році Фрідріх Вільгельм також розпочав будівництво удовиного палацу для Магдалени Сибілли. Втім, вона померла раніше, ніж той був завершений, і ще за життя чоловіка. Будівництво призупинили, й недобудову використовували як зерносховище. За ініціативою поетеси-пієтистки Генрієтти Катаріна фон Герсдорф будівля була завершена, й у грудні 1705 року в ній відкрили заклад для незабезпечених жінок-аристократок Magdalenenstift.[7]

Сама герцогиня пішла з життя 6 січня 1668 року. Була похована у князівській крипті замкової кірхи Альтенбургу.[8] З нагоди її смерті випустили пам'ятні золоті монети номіналом в 1 дукат, на аверсі яких викарбувані дати життя Магдалени Сибілли, а на реверсі — її коронована монограма.[9]

Фрідріх Вільгельм пережив дружину на рік.