Магдалинівка (смт)

Магдали́нівка — селище міського типу у Новомосковському районі Дніпропетровській області (до 17 липня 2020 року — районний центр Магдалинівського району). Населення за переписом 2001 року становить 6 493 особи.

смт Магдалинівка
Герб Магдалинівки Прапор Магдалинівки
Країна  Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Новомосковський район
Рада Магдалинівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Магдалинівка 
Основні дані
Засноване
Перша згадка 1778
Статус із 1958 (64 роки) року
Площа 10,4 км²
Населення 6 493
Густота 624 осіб/км²
Поштовий індекс 51100 — 51104
Телефонний код +380 5691
Географічні координати 48°54′57″ пн. ш. 34°55′06″ сх. д.
Висота над рівнем моря 106 м
Водойма Чаплинка
Відстань
Найближча залізнична станція: Губиниха
До станції: 33 км
До обл. центру:
 - фізична: 49 км
 - автошляхами: 58 км
Селищна влада
Адреса смт Магдалинівка, вул. Центральна, 32
Голова селищної ради Найко Володимир Володимирович
Карта
Магдалинівка
Магдалинівка

Магдалинівка у Вікісховищі

Розташування, клімат, рельєф

Селище міського типу Магдалинівка розташоване на півночі області за 60 кілометрів на північ від Дніпра. Розміщене на березі річки Чаплинка, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Водяне, нижче за течією примикає село Євдокієвка. На відстані 0,5 км розташоване село Оленівка. По селищу протікає кілька майже пересохлих струмків з загатами.

Рельєф селища рівнинний, значних перепадів висоти немає, оскільки воно розташоване в межах Придніпровської низовини. Клімат — помірно-континентальний.

Середня висота Магдалинівки становить приблизно 106,1 м.

Історія
Магдалинівка на мапі 1794 року

Першими поселенцями на місці сучасної Магдалинівки були переселенці з Полтавщини, найвірогідніше з Нових Санжар, які оселились на березі Чаплинки наприкінці XVIII століття, у 1778 році. На той час населення становило 98 осіб. 1783 року у межових книгах Азовської губернії у складі Царичанського повіту згадується село Магдалинівка, яке належало майору Андрію Магденку.

Станом на 1787 рік в Магдалинівці проживало 62 людини з них 29 чоловіків та 33 жінки. Село належало майору Магденку.

У 1790 році землі понад річкою Чаплинкою разом з поселенцями Катерина II подарувала дочці полтавського поміщика Магденка, село дістало назву Магдалинівки, а селяни стали кріпаками нової поміщиці. За переписом 1857—1859 рр. в Магдалинівці налічувалось 85 дворів з 655 жителями. Поміщику належали також гуральня та 2 цегельних заводи, на яких працювали кріпаки[1].

Ярмарок у Магдалинівці, 1892 рік

1886 року слобода Магдалинівка була центром Магдалинівської волості Новомосковського повіту. Тут було 120 дворів, у яких мешкало 604 особи. Розміщувалось волосне правління, церква, поштова станція, 2 магазини, цегляний завод, проводились 2 ярмарки та 1 базар на свята. 1898 року чисельність населення становила — 728 жителів.

Тяжкі умови життя і розгортання робітничого руху в країні сприяли пробудженню бунтівних настроїв в масах села, які піднімалися на боротьбу проти чинної влади. У 1905 році революційний рух захопив і Магдалинівку. В одному з донесень від 23 листопада 1905 року новомосковський справник доповідав катеринославському губернатору, що селяни Магдалинівки збираються на сходки, на яких загрожують знищити поміщицький маєток. 30 серпня 1906 року жандармами було виявлено в селі прокламації Катеринославського комітету РСДРП.

Під час Першої світової війни і громадянської війни 1917—1919 років Магдалинівку неодноразово захоплювали війська різних армій: німецько-австрійські, УНР, більшовицькі, білогвардійські. У січні 1920 року остаточно встановлено радянську владу.

1924 року у селі створено перший колгосп, а 1925 року Магдалинівка стала районним центром.

Впродовж 1920—1930-х років у селі було відкрито дві школи та районну лікарню з амбулаторією.

Під час Другої світової війни з 26 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецько-фашистськими військами, входячи з 1 вересня 1942 року до складу Петриківського ґебіту.

10 травня 1958 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Магдалинівці надано статус селища міського типу. Колгосп «За мир», який розміщувався у Магдалинівці був одним з передових в області.

1980 року за переписом тут проживало приблизно 7000 осіб.

Сучасність

Магдалинівка до 17 липня 2020 року була адміністративним центром Магдалинівського району. Тут були зосереджені районні органи виконавчої та судової влади, районна рада, районні відділення підприємств газо- та електропостачання.

17 липня 2020 року, після ліквідації Магдалинівського району, селище увійшло до складу Новомосковського району[2].

Підприємства

Найбільше діюче підприємство — КП «Магдалинівський маслозавод». Також діє цегельний завод, комунальне підприємство, Хлібобулочний завод та декілька дрібних агроформувань.

Заклади соціальної сфери
  • Професійно-технічне училище № 88 — державний професійно-технічний навчальний заклад ІІ рівня акредитації, готує спеціалістів 14 робітничих професій;
  • Магдалинівська загальноосвітня середня школа;
  • Школа для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку;
  • 4 дитячих дошкільних навчальних закладів;
  • Магдалинівська центральна районна лікарня;
  • Дитячо-юнацька спортивна школа;
  • Будинок культури;
  • Магдалинівський історико-краєзнавчий музей імені Д. Т. Кулакова.

Видається районна газета «Наше життя» (тираж — 3100 примірників[3]).

Пам'ятки
  • Свято-Миколаївський храм та Храм св. рівноап. Марії Магдалини;
  • Меморіал на братській могилі воїнів-визволителів (1963) і па­­м'ятник воїнам-односельчанам (1969), які загинули під час Другої світової вій­ни;
  • Пам'ятний знак жертвам голодомору 1932—1933 (встановлений у 2008 році)[4].

Побут

Жителів селища обслуговують понад 40 магазинів, три відділення банків. Створене комунальне підприємство «Магдалинівський селищний ринок».

Транспорт

Через Магдалинівку проходять автошляхи територіального значення Т 0410 (Дніпро — Котовка) і Т 0414 (Дніпро — Магдалинівка).

Відомі особи

Народились:

Галерея
  • Вiйськовий меморiал загиблим землякам під час Другої світової війни
  • Будівля селищної ради
  • Погруддя Тараса Шевченка
  • Пам'ятник чорнобильцям
  • Будинок культури
  • Храм рівноапостольної Марії Магдалини
  • Іконостас храму Марії Магдалини
  • Арт-об'єкт «Я кохаю Магдалинівку»
  • Свято-Миколаївський храм (УПЦ)

Примітки
  1. О. О. Нестеренко. Розвиток промисловості на Україні ч. 1, с. 475
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. | ЗМІ району, Районна газета «Наше Життя»
  4. | Магдалинівка ЕСУ 2017

Джерела

Література
  • Кулаков Д.Т., Куликовський Б.Г. Магдали́нівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С. 366—374

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.