Майгауген

Музей Майгаугенетнографічний музей просто неба, одна з найпопулярніших пам'яток ХХ століття, що знаходиться в норвезькому місті Ліллегаммер. Територія установи – близько 30 га.

Майгауген

61°06′46″ пн. ш. 10°28′42″ сх. д.
Країна Норвегія
Розташування Ліллегаммер
Тип музей
Дата заснування 1904

Майгауген
Майгауген (Норвегія)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія створення

Засновник музею – Андерс Сандвік, який в молоді роки мав проблеми зі здоров'ям. За порадою лікарів він переїжджає до Ліллегаммера, де сприятливий м'який клімат допомагає юнакові вилікуватися. Одночасно Андерс захоплюється вивченням народної культури й місцевої давнини. Починаючи з 1887 року, скуповує оригінальні будівлі й будинки.

У 1906 році місцева влада виділяє досліднику територію, де зараз знаходиться музей. Спочатку в установі було 6 будівель, сьогодні – 200. Директор і перший засновник музею дожив до 88 років, похований на території свого дітища.

Експозиція музею

Експозиція музею Майгауген поділяється на три тематичні зони:

Навкруги розкішні сади, луки для випасу тварин, тераси та квітники для відпочинку.

Сільський сектор

Початок експозиції – давнє норвезьке село. Дерев'яна церква, будинок священика, школа, заїжджий двір, хати норвезьких селян, повітки для худоби, комори для вівса, господарчі будівлі. Майстерні, млини, ставки й будівлі рибалок. Навкруги гірські пасовища, городи.

Церква була розібрана в 1882 році, продана Андерсу Сандвигу й перевезена до Ліллегаммеру. У 1920-1921 рр. була зведена в музеї. У будинку священика, селянських хатах, господарчих будівлях повністю збережені меблі, предмети побуту, начиння, ікони, вівтар, одяг.

Худоба: корови, коні, кози з козенятами, кролі, качки, курки – усі мешкають у музеї. Туристи мають можливість доторкнутися до тварин або потримати їх у руках. До смаку відвідувачам фрукти й овочі, що ростуть на городах.

У цьому секторі створена атмосфера, що сьогодні зникає в сільському господарстві.

Зона історичного міста

У цьому структурному розділі представлено повсякденне життя норвежців у місті з кінця ХІХ ст. до 20-х років ХХст. Вулиці, міські будівлі, інтер'єри. Майстерні, магазини, житлові будинки, залізничний вокзал, пошта.

Ця зона цікава з точки зору музейної науки, тому що будівлі, представлені в цьому розділі, індивідуальні й відображають різні епохи. Експозиції, розміщені в будівлях, теж індивідуальні й цікаві: виставка іграшкових олов'яних солдатиків розповідає про норвезьку армію; артефакти представляють народне мистецтво; марки й листівки – поштову службу.

Музей норвезької пошти

Цей музей був створений у 1947 році. Спочатку він знаходився у столиці Норвегії – Осло. У 2003 році Музей був остаточно перенесений у Ліллегаммер.

360 років історії норвезької пошти в експонатах Музею: жетони поштових коней, їхня упряж, старі телетайпи, телефакси, фірмовий одяг норвезьких поштарів, поштові штемпеля, марки, листівки, конверти. Поштовий вагон, що причіплявся до пасажирських поїздів.

Музей пошти – найулюбленіше місто для відвідувачів.

Осередок сучасності

Завершується експозиція житловим районом. Створені будинки відповідають вимогам будівництва кожного десятиріччя ХХ століття. У найсучасніших будівлях мешкають люди.

Цікаві сторінки роботи музею

Майгауген є культурним центром із великим концертним і глядацьким залами. Кожне свято супроводжується тематичною вечіркою: різдвяні посиденьки, свята врожаю, ярмарки, виставки.

Магазин Музею має великий асортимент товару й сувенірів: ретро-іграшки, предмети домашнього інтер'єру, норвезькі ювелірні вироби, тканини, гобелени, кераміка, підручники й посібники минулих століть для людей певної професії. Працюють майстерні, де виготовляються оригінальні сувеніри для відвідувачів. Скуштувати норвезькі страви можна в кафе Музею.

Узимку працює розчищена льодова ковзанка, де можливо орендувати ковзани. Улітку – посидіти в диліжансі або купе поїзду, що становить історичну цінність.

У Музеї проводиться цілеспрямована робота по збереженню та селекції певної породи тварин. Відвідувачі можуть спостерігати за тваринами в господарських будівлях або на пасовищах.

Див. також

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.